Закарпатський лікар Тарас Студеняк: "В епілепсії нема безнадійних випадків – є складні випадки"

ПОЧАТОК ІНТЕРВ'Ю ЧИТАЙТЕ ТУТ: Закарпатський лікар-епілептолог – про епілепсію та причини її виникнення

– Чи бувають пацієнти, яким допомогти не вдається?

– Ніколи нема безнадійних випадків – є складні випадки. Буває, що ми перебрали усі можливі варіанти медикаментозного лікування, а також не знаємо, як допомогти хірургічно через високі ризики негативних наслідків. У такому випадку ніхто не буде робити те, що нашкодить. Ризики для здоров’я оцінюємо індивідуально для кожного пацієнта і якщо бачимо, що операція завдасть шкоди організму, то розглядаємо інші варіанти.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Епілепсію можна повністю вилікувати, – закарпатський лікар Тарас Студеняк

– Щоб упевнитися, що пацієнт нечутливий до препаратів, потрібно перепробувати все чи можна якось це визначити в інший спосіб?

– Резистентність або нечутливість до препаратів діагностується у випадку неефективності двох правильно підібраних препаратів у максимальних або субмаксимальних дозах. Тоді є велика імовірність, що й інші препарати не допоможуть. У таких випадках ми розглядаємо варіанти хірургічного лікування.

– Який мінімальний період часу може бути між постановкою діагнозу та прийняттям рішення про оперативне лікування?

– Усе індивідуально й залежить від частоти нападів. У когось напади можуть бути раз на 3 місяці чи раз на півроку, а в іншого напади будуть раз на кілька тижнів. Тоді можна швидко перебрати всі варіанти і впевнитися в тому, діють ліки чи ні. Але за даними європейських досліджень, час між тим, як пацієнту поставили діагноз епілепсія і він був прооперований, в середньому становить 15 років. За європейськими даними, середній час між постановкою діагнозу епілепсія і з’ясуванням того, що це НЕ епілепсія становить 7-8 років.

У моїй практиці був випадок, коли жінка з 15-річного віку впродовж 45 років мала напади – зараз їй 60. І за весь цей час їй жодного разу не робили МРТ. Ми зробили МРТ, виявили доброякісну пухлину головного мозку, яка й запускала епінапади в ідеальній зоні для хірургічного втручання. Відповідно, проблему, що мучила її більше половини життя, вдалося легко усунути.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що буде, якщо не лікувати епілепсію – розповідає закарпатський лікар

Зараз завдяки сучасним технологіям, зокрема й мобільним телефонам, які можуть робити відеофіксацію того, що описують як напад, є можливість з’ясувати, чи справді це епінапад. Люди ж не всі бачили епілептичні напади, а тому й описують як напад те, що ним не є. Одна з моїх основних робіт – дивитися на те, що відбувається з людиною. Для підтвердження діагнозу, в тому числі перед операцією, ми проводимо відео-ЕЕГмоніторинг і можемо чекати напад навіть кілька тижнів. Відеозапис пацієнта відбувається синхронно з записом мозкової активності – це дозволяє чітко сказати, що це за напад і з якої частки мозку він іде.

Тому порада для всіх: такі стани варто фіксувати на відео. Це допоможе і пацієнту, і лікарю. Бо одна річ опитувати пацієнта і свідків, а інша – бачити на власні очі та навіть бути присутнім. Бо навіть те, як людина поводиться під час нападу, приходить до тями, відповідає на запитання – цінна інформація.

Буває й так, що хворі лікуються роками одним і тим самим препаратом, який їм колись виписали, але напади при цьому зберігаються. На сьогодні будь-який, навіть найгірший препарат, повністю приходить у дію за декілька тижнів, максимум місяць прийому. Тобто якщо пацієнт приймає стабільну дозу препарату і в нього стався напад – треба щось міняти. Головна мета не зменшити кількість нападів, а усунути їх. Іноді для цього достатньо просто підвищити дозування.

Джерело: ЗОКЦНН

Продовження читайте у наступних публікаціях на Uzhgorod.net.ua

  Надіслати другу