На Закарпатті проведуть онлайн-зустріч для хворих на хворобу Паркінсона та їхніх рідних

До дня боротьби з хворобою Паркінсона лікарі Обласного центру нейрохірургії й неврології проводять різні заходи вже не вперше. Два роки поспіль це були зустрічі із пацієнтами та всіма бажаючими, де кожен охочий міг, наприклад, спробувати походити зі скандинавськими палицями або ж потанцювати. Цьогорічну зустріч через карантин довелося перенести в онлайн.
«Час карантину для наших пацієнтів, для яких рух, соціальна активність є надзвичайно важливими – особливо критичний, тому за ініціативи Катерини Зінов’євої ми вирішили проводити заняття в режимі онлайн конференцій. Під час онлайн-зустрічей можна не лише поспілкуватися, а й виконати розминку, потренуватися, виконати нові гімнастичні вправи», - розповідає лікарка Катерина Карпінська.
За словами лікарки-неврологині Закарпатського обласного центру нейрохірургії та неврології, хвороба Паркінсона – друге за кількістю випадків нейродегенеративне захворювання після хвороби Альцгаймера, яке вражає пацієнтів переважно похилого віку.
«Хвороба Паркінсона вражає приблизно 1% населення віком старше 60 років та характеризується руйнуванням клітин чорної субстанції – ділянки, яка виробляє дофамін. Через це у людини виникає низка проблем: зменшується координація рухової діяльності, сповільнення рухів людини, у неї з`являються скутість та тремор. Хвороба Паркінсона може вражати і молодше населення», - розповідає Катерина Карпінська.
На Закарпатті зареєстровано близько 800 пацієнтів із хворобою Паркінсона, хоча на думку лікарів, їх значно більше, і саме в цьому полягає проблема, оскільки значна частина пацієнтів не обстежуються, і відповідно – не отримують вчасного та належного лікування й допомоги.
«Найголовніша риса захворювання - це загальна сповільненість в рухах (хода; немає ритмічної відмашки рук під час ходи; у пацієнтів тихий голос, сповільненість мови, втрата інтонації, емоційного забарвлення в голосі, втрата звичної міміки, жестикуляції, поява сутулості). Зауважу: тремтіння - не обов’язкова ознака захворювання! – розповідає Катерина Карпінська. - Депресія, порушення сну, синдром неспокійних ніг, закрепи, можуть з’явитися ще за багато років до появи основних, так званих моторних проявів (сповільненості, тремтіння та скутості м’язів)».
Як розповідають організатори зустрічі, мета зібрання – привернути увагу до хвороби Паркінсона, адже наразі в суспільстві існує певна стигматизація пацієнтів із цим недугом. Лікарі переконані: люди повинні розуміти проблему та за можливості допомогти. Принаймні, не образити, не висміяти. Також важливо залучати рідних пацієнтів, навчати родини, адже сам сім’я відіграє важливу роль для майбутнього пацієнта, підтримуючи його, розуміючи, що відбувається; спонукаючи до активності, руху та боротьби. Катерина Карпінська наголошує, що ця акція повинна стимулювати, надихати пацієнта, адже соціальна активність при цій хворобі – один із лікувальних елементів.
«При Обласному клінічному центрі нейрохірургії та неврології ЗОР із 2009 року функціонує Обласний кабінет хвороби Паркінсона з 2009. Ми надаємо медичну допомога пацієнтам з хворобою Паркінсона. З 2013 року ми проводимо щомісячні зустрічі з пацієнтами, де з ними займаються реабілітологи. Також до роботи з пацієнтами залучаємо психотерапевта, хореографа, практикуємо різні види гімнастики, елементи таї-чі, навчаємо та займаємося скандинавською ходою. Щотижня наші пацієнти можуть займатися танцями. Вважаю ці заняття нашим досягненням», - додає лікарка.
Посилання на конференцію опублікують на сторінці Закарпатської спілки боротьби з хворобою Паркінсона, а також на сторінках лікарів – Катерини Карпанської та Катерини Зінов’євої.
До теми
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила

До цієї новини немає коментарів