Під час пандемії головне – люди: ужгородці вже підтримали понад 1000 сімей

Старенька бабуся, чиї діти роз’їхалися по засвітах, багатодітна родина, самотній пенсіонер, який поховав близьких… Скільки їх у місті? Чи знають соцслужби про потреби всіх? Та й чи можуть забезпечити? У перші ж дні карантину небайдужі самоорганізувалися й створили ініціативу «Взаємодопомога Ужгород». Усе задля того, щоб не залишити тих, хто має якусь потребу, сам на сам із проблемою. Медіацентр поцікавився у однієї з координаторів «Взаємодопомоги», керівниці студпростору Aura Academica Ірини Микулин про хід волонтерської діяльності містян та досягнення за перший місяць роботи.

«Усе починалося з ініціативи шести людей, – розповідає Ірина Микулин. – Буквально за перші три дні до нашої Фейсбук-спільноти приєдналося близько півтори тисячі людей. Із них 40 одразу виявили бажання волонтерити. Нині сторінка налічує понад 3000 читачів. Свої зусилля згуртували вже 60 волонтерів, серед яких багато студентів і викладачів.

Місто розділили на кілька умовних районів і призначили там координаторів та волонтерів. Приміром, Ірина координує роботу на БАМі та збирає дані про потребуючих.

Робота налагоджена. За кожен напрям відповідає окрема людина: одні приймають дзвінки та збирають продукти, інші формують списки на відвідування. Координатори за цим переліком отримують пакунки. А потім волонтери їх розносять.

Однак на зв’язку, зізнається Іра, часто навіть до півночі. Люди телефонують, просять про підтримку і пропонують допомогу мало не цілодобово.

– Мене вразило, що 90 % людей не просять про допомогу, а дають адреси інших. Наприклад, телефонує пенсіонерка і каже: я живу сама, онкологія, але до мене навідується дочка, а от у сусідки нікого нема і не виходить 2 тижні. Допоможіть їй, – ділиться дівчина.

Є такі, кому потрібно принести продукти, але вони їх можуть повністю або частково оплатити. Є й такі, кого забезпечують безкоштовно.

Візити роблять по суботах. Щоразу намагаються охопити близько сотні осель. Є сім’ї чи самотні пенсіонери, що їх волонтери називають критичними. Вони потребують особливої підтримки – таких відвідують частіше.

На початку найбільша проблема була з масками: «Старенькі телефонували й плакали, бо не можуть купити маску, а без неї на вулицю виходити страшно. Тоді відгукнулося багато ужгородських кравчинь, які шили їх буквально ночами», – пригадує волонтерка.

Одразу ж із допомогою долучилися підприємства, пекарні, приватні бізнеси й навіть усеукраїнські організації: надають засоби захисту та продовольства. Благодійників стає все більше. Щоб перелічити їх – потрібна окрема публікація. Однак на сторінці Взаємодопомоги є всі фотозвіти з подяками.

Великим викликом для волонтерів став Великдень. Ужгородці допомогли забезпечити святковими наборами близько пів тисячі сімей. До цього масштабного благочинства закарпатці долучилися з особливим ентузіазмом. Приміром, крім пекарень, до випікання пасок долучалися й ґаздині. Одна з них передала 30 пасок зі словами «Захопилася, спекла більше».

Тепер, каже Іра, найбільше потрібні продовольчі товари, що не псуються: крупи, олія, макарони, чаї тощо. Один підприємець навіть виділив приміщення для зберігання. Коли передають продукти з малим терміном придатності (одна господиня дала сир, молоко, сметану), їх віддають одразу. Критичним. А рук вистачає.

Допомогти може кожен: