Під час пандемії головне – люди: ужгородці вже підтримали понад 1000 сімей

«Усе починалося з ініціативи шести людей, – розповідає Ірина Микулин. – Буквально за перші три дні до нашої Фейсбук-спільноти приєдналося близько півтори тисячі людей. Із них 40 одразу виявили бажання волонтерити. Нині сторінка налічує понад 3000 читачів. Свої зусилля згуртували вже 60 волонтерів, серед яких багато студентів і викладачів.
Місто розділили на кілька умовних районів і призначили там координаторів та волонтерів. Приміром, Ірина координує роботу на БАМі та збирає дані про потребуючих.
Робота налагоджена. За кожен напрям відповідає окрема людина: одні приймають дзвінки та збирають продукти, інші формують списки на відвідування. Координатори за цим переліком отримують пакунки. А потім волонтери їх розносять.
Однак на зв’язку, зізнається Іра, часто навіть до півночі. Люди телефонують, просять про підтримку і пропонують допомогу мало не цілодобово.
– Мене вразило, що 90 % людей не просять про допомогу, а дають адреси інших. Наприклад, телефонує пенсіонерка і каже: я живу сама, онкологія, але до мене навідується дочка, а от у сусідки нікого нема і не виходить 2 тижні. Допоможіть їй, – ділиться дівчина.
Є такі, кому потрібно принести продукти, але вони їх можуть повністю або частково оплатити. Є й такі, кого забезпечують безкоштовно.
Візити роблять по суботах. Щоразу намагаються охопити близько сотні осель. Є сім’ї чи самотні пенсіонери, що їх волонтери називають критичними. Вони потребують особливої підтримки – таких відвідують частіше.
![]()
На початку найбільша проблема була з масками: «Старенькі телефонували й плакали, бо не можуть купити маску, а без неї на вулицю виходити страшно. Тоді відгукнулося багато ужгородських кравчинь, які шили їх буквально ночами», – пригадує волонтерка.
Одразу ж із допомогою долучилися підприємства, пекарні, приватні бізнеси й навіть усеукраїнські організації: надають засоби захисту та продовольства. Благодійників стає все більше. Щоб перелічити їх – потрібна окрема публікація. Однак на сторінці Взаємодопомоги є всі фотозвіти з подяками.
Великим викликом для волонтерів став Великдень. Ужгородці допомогли забезпечити святковими наборами близько пів тисячі сімей. До цього масштабного благочинства закарпатці долучилися з особливим ентузіазмом. Приміром, крім пекарень, до випікання пасок долучалися й ґаздині. Одна з них передала 30 пасок зі словами «Захопилася, спекла більше».
Тепер, каже Іра, найбільше потрібні продовольчі товари, що не псуються: крупи, олія, макарони, чаї тощо. Один підприємець навіть виділив приміщення для зберігання. Коли передають продукти з малим терміном придатності (одна господиня дала сир, молоко, сметану), їх віддають одразу. Критичним. А рук вистачає.
Допомогти може кожен:
-
-
- підготуйте продуктовий набір для сім‘ї;
- перерахуйте кошти для купівлі харчів;
- повідомте, якщо знаєте тих, хто має якусь потребу.
-
Контактний номер 050 081 000 4
Ксенія Шокіна, Медіацентр УжНУ
![]()
![]()
![]()
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира

До цієї новини немає коментарів