Закарпатський Центр легеневих хвороб очима закарпатця Сергія Гудака

Центр став третім закладом, що приймає хворих з діагнозом COVID-19. Саме тут наразі перебуває найбільше пацієнтів з важким перебігом цієї хвороби. Люди потрапляють сюди виснаженими та знесиленими, пише Укрінформ.
В інтерв’ю Укрінформу генеральний директор медзакладу Василь Скрип розповів, наскільки важливе значення при лікуванні хворих має людський фактор: «Кожен лікар є у своїй сутності психотерапевтом. Адже відомо, що після того, коли пацієнт поспілкується з лікарем, йому стає краще, легше від самої розмови. Тому в нас із важкими хворими працюють саме такі лікарі, вони біля пацієнтів проводять багато часу, пояснюють – що їм роблять, які препарати, які маніпуляції, для чого це потрібно».
Важка робота дає свої результати. «Ви б бачили людей, яких ми виписуємо після лікування коронавірусу! Пацієнти плакали від щастя, таке рідко побачиш» -тішиться Василь Скрип.
Більше про роботу центру «розкажуть» світлини Сергія Гудака.
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
До цієї новини немає коментарів