Лавандове поле біля Ужгорода: Як подружня пара здійснила свою лавандову мрію

Пара не має значного досвіду з фермерством, роботою на землі. Зате має розуміння, що в Україні є попит на лаванду, проте замало пропозицій якісної лавандової ефірної олії. Подружжя проаналізувало ринок, економічну й бюрократичну складові, тонкощі закарпатського клімату для тендітної квітки. Немов спонтанно і водночас зважено з’явилася мрія-ціль. Іван із Катериною заходилися вивчати цю справу, багато читали, займалися самоосвітою. Надихав досвід “Лавандового гаю” на Київщині і фестиваль лаванди на півострові Тихань, на озері Балатон.
Катерина Копинець
Власне ідея виникла навесні 2019-го, а втілилася восени. Спиняли всілякі колізії з документами, проте пара з усім впоралася, відтак 16 вересня 2019 року висадила перші кущі. Сім’я підтримала Івана з Катериною, рідні залучені в різні процеси. Іван займається переважно організаційними справами, а власне лаванда – стихія Катерини. Чимало роботи довкола норовливої квітки, і так щодня. Провели світло, воду, встановили паркан, аби захистити поле від зловмисників. Тендітна рослина потребує дбайливого догляду, тож господарі наразі не використовують техніку, допоки кущики маленькі – їм належить тільки ручна праця.
«Не використовуємо добрив, і з бур’янами боремося вручну. Попри всі технології, цього року працюємо тільки вручну, адже кущі ще дуже маленькі. Цілими днями трудимося на полі, тепер якраз обрізаємо кущі: частина піде на косметику, частина – на харчову промисловість».
16 вересня 2019 р. Висаджені перші кущі.
Рослину замовляли по всій Україні, з усього вибору не прийнялося, можливо, 3%. Сезон цвітіння зазвичай триває два тижні і переважно стартує на початку червня, або ж у середині місяця. Однак нинішня погода призупинила лаванду, тож її пік припав на початок липня. Якраз цього тижня (до 12 липня) завершується сезон, зате є сподівання на друге цвітіння.
«Лаванда після першої обрізки, як правило, дає другий цвіт. Не такий пишний, але все одно гарний. Це припадає на серпень, вересень, проте все залежить від погоди. Тому маємо надію, адже бачу по кущам, що цього року вони готові зацвісти і вдруге».
У 2020-му зацвіла половина території з дворічними кущами, решта – однорічні – ще неготові. Іван з Катериною вагалися, чи цьогоріч відкривати локацію для туристів. Однак усе сталося природно. Господиня завела для Лавандового поля сторінку в інстаграмі, де розповідає про всі процеси, публікує світлини. Читачі захопилися, зацікавилися, відтак уже понад 50 гостей побачили тарнівську лаванду. Відбулися професійні фотосесії вдосвіта і в сутінках. Навідуються також хендмейкери, власники кафе, аби зрізати квіти для косметики, кулінарії, коктейлів. Дівчата формують витончені букети собі в оселю.
«Я попереджала всіх, що цього року у нас ще нема такого вау. Ще зарано».
Фото: Альона Пахомова
Аби потрапити сюди, напишіть в інстаграмі чи фейсбуці, або зетелефонуйте (+380 95 300 93 03). Вхід для дорослого вартує 50 гривень, перебування – необмежене. Хочете професійну фотосесію, то забронюйте визначену годину, яка буде тільки для вас. Це коштує 200 гривень, а фотограф може вільно завітати.
«Ми проводили професійну фотосесію, аби побачити, як лаванда виглядає на світанку, під час заходу сонця…».
З лавандою у Тарнівцях усе тільки починається. Господарі проектують майбутню альтанку. Це буде затишне місце відпочинку, у затінку, із флористичним краєвидом. Тож справа розвиватиметься і в контексті екотуризму.
Лаванда – направду пристрасть. Катерина навіть прагне отримати профільну освіту в цій сфері, адже вона є вкрай захопливою.
Евеліна Гурницька, Varosh
Фотосесія: Альона Пахомова
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Дівчина, яка завжди читає: Олександра Артюхіна про перекладацьку справу і свій перший великий роман
- Цьогорічний лауреат премії Петра Скунця Віктор Новграді-Лецо – про творчість, премію та плани на майбутнє
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- Мріє повернутися у звільнений Маріуполь: Кіра Обединська про поранення, вивезення у ДНР і нагороду "Майбутнє України"
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- Інклюзивна кав’ярня “Янгол” святкує першу річницю: з якими викликами зіштовхнулися в роботі
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Словаччина – це не лише Фіцо. Як країни співпрацюють на урядовому рівні?
- «Дерево мого життя»: як на Закарпатті створюють безпечний простір для психологічної підтримки
- Пам’яті барабанщика, військовослужбовця 46 бригади ДШВ, ужгородця Антона Рабела
- "Так ми продовжуємо справу Данила Богуславського": закарпатські волонтери передали захисникам 27 дронів
- Подорож потягом з України до країн ЄС без тривалих зупинок на кордоні, пересадок та очікувань. Для мешканців Ужгорода це незабаром стане реальністю
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
До цієї новини немає коментарів