Дощовий червень: кількість опадів у Закарпатті подекуди більш ніж удвічі перевищила норму

Попри те, що літо довго «розгойдувалося», середньомісячні температури нестійкого, з сильними зливами і градом, цьогорічного червня виявилися на 1 – 3° вищими за норму й на більшій частині області становили 16 – 20° тепла, на високогір’ї – 12°. Мінімум був 1 – 5°, а максимум доходив до 32-х.
Про це поінформував начальник Закарпатського ЦГМ Василь Манівчук. А ось опадів, за його словами, у червні вистачало з гаком: від 121 до 312 мм, тобто 129 – 221% норми. Відтак упродовж перших двох декад на річках пройшло 7 – 10 паводкових хвиль, у третій теж спостерігалося коливання рівнів. А середньомісячна їх водність сягала 185 – 296% норми.
Щодо впливу погоди на сільське господарство, то спершу досить низький для цього періоду року температурний режим уповільнював ріст рослин, особливо теплолюбних. Із 5 червня таки настало метеорологічне літо (середньодобова t перевалила за +15), однак майже щодня йшли дощі, тож важко достигали плодові й ягідні культури, вони загнивали, розтріскувалися. Зерновим надмір опадів також не пішов на користь. Та й загалом через перезволоження ґрунту ускладнювалося проведення польових робіт, збільшувалася ймовірність полягання посівів. Плюс умови сприяли розвитку хвороб та шкідників, що вимагало проведення заходів по захисту рослин. Для комунальників і представників інших служб червень теж виявився несприятливим: сильні зливи, грози, град та шквалисте посилення вітру додавали проблем. Було й підтоплення присадибних ділянок, і знищення дорожнього покриття та руйнування мостів, і локальні зсуви та сходження незначних селевих потоків, і падіння дерев із пошкодженням дахів, електромереж. Що ж нас чекає у липні? Василь Манівчук каже, що зазвичай це найтепліший місяць року, який, утім, не обходиться без гроз, шквалів і злив. За довгостроковим прогнозом Українського ГМЦ та світових центрів погоди, в області прогнозується середня температура 17 – 22°, що на 1-2° вище норми за базовий період (1981 – 2010 рр.), а опадів – від 90 до 141 мм, тобто десь у межах норми.
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів