Ужгородка Альона Загоруйко створила стильний жіночий аксесуар

Наразі вже готові дві хустки. Перша – з ужгородською синагогою, друга – називається «Земля наближена до неба» і на ній зображено келих з вином. Попереду нові – з медом, сиром та грибами, з кількома містами Закарпаття, які вже виявили інтерес до такого аксесуару та сувеніру. Зокрема, Мукачево та Хуст, – пише Varosh.
– Це локальна хустка нашого краю, з яким я хочу познайомити всю країну. Коли я думала про неї, то планувала створити цей проєкт, перш за все, для туристів. Але перед тим як взятися за справу я провела фокус-групу серед своїх подруг, партнерів, клієнток і отримала від них відповідь про те, що вони теж хотіли б мати таку хустку, адже це справжні якісна, символічна та стильна річ. Скільки їх буде – поки не знаю. Це тривалий процес, ідея має народитися з любов’ю. Кожна хустка має свою історію, до кожної з них я додаю листівку, в якій розписано все про ідею, а також безпосередньо саму хустку, – каже Альона.
Найбільше хусток наразі по Закарпаттю та в Одесі, також перша поїхала в Будапешт і незабаром одна з них поїде до Нью-Йорка.
Альона каже, що готова працювати і з замовленнями. Скажімо, якщо якийсь санаторний чи термальний комплекс, корпорації чи підприємства захочуть власну хустку, то вона її створить. Тиражі можуть бути навіть не великі.
– Ці хустки не з’явилися б ніколи, якби не ті люди, які мене оточують. Це те, що найбільше надихає. Всі так загорілися ідеєю створення цього унікального для Закарпаття продукту, що працювали або за «дякую», або за нашу закарпатську валюту – каву. Це мене розчулює і окриляє водночас. Кожна людина, яка працювала над цим продуктом від початку і до запакованого готового результату, вклала в нею всю себе. Тому я сподіваюся, що й власниці цих хусток відчуватимуть це наше тепло, турботу та справжню любов, – розповідає Альона.
Придбати хустку можна через сторінку Альони або Sh.palta, а також незабаром вони з’являться в туристичній агенції Craft.chic, в Сировині, у V&P та кількох інших локаціях.
Росана Тужанська, Varosh
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- “Я без своїх дівчат життя не уявляю”: як сім’ї на Закарпатті стають усиновлювачами під час війни
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- Рентген для меча: що показали дослідження старовинного експонату в ужгородському замку?
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- “Спостерігаємо значне збільшення заяв від вступників” – ректор УжНУ Володимир Смоланка про проміжні результати вступної кампанії 2025
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- «Відвертість» Михайла Дороговича: відомий фотограф презентував перше видання своїх робіт
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- Сонячний годинник Ужгорода і його особливий час
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «Я бачила, як потрібна була кров»: історія донорства Діани Товстун після пекла Маріуполя
До цієї новини немає коментарів