Ужгородка Альона Загоруйко створила стильний жіночий аксесуар

Наразі вже готові дві хустки. Перша – з ужгородською синагогою, друга – називається «Земля наближена до неба» і на ній зображено келих з вином. Попереду нові – з медом, сиром та грибами, з кількома містами Закарпаття, які вже виявили інтерес до такого аксесуару та сувеніру. Зокрема, Мукачево та Хуст, – пише Varosh.
– Це локальна хустка нашого краю, з яким я хочу познайомити всю країну. Коли я думала про неї, то планувала створити цей проєкт, перш за все, для туристів. Але перед тим як взятися за справу я провела фокус-групу серед своїх подруг, партнерів, клієнток і отримала від них відповідь про те, що вони теж хотіли б мати таку хустку, адже це справжні якісна, символічна та стильна річ. Скільки їх буде – поки не знаю. Це тривалий процес, ідея має народитися з любов’ю. Кожна хустка має свою історію, до кожної з них я додаю листівку, в якій розписано все про ідею, а також безпосередньо саму хустку, – каже Альона.







Найбільше хусток наразі по Закарпаттю та в Одесі, також перша поїхала в Будапешт і незабаром одна з них поїде до Нью-Йорка.
Альона каже, що готова працювати і з замовленнями. Скажімо, якщо якийсь санаторний чи термальний комплекс, корпорації чи підприємства захочуть власну хустку, то вона її створить. Тиражі можуть бути навіть не великі.
– Ці хустки не з’явилися б ніколи, якби не ті люди, які мене оточують. Це те, що найбільше надихає. Всі так загорілися ідеєю створення цього унікального для Закарпаття продукту, що працювали або за «дякую», або за нашу закарпатську валюту – каву. Це мене розчулює і окриляє водночас. Кожна людина, яка працювала над цим продуктом від початку і до запакованого готового результату, вклала в нею всю себе. Тому я сподіваюся, що й власниці цих хусток відчуватимуть це наше тепло, турботу та справжню любов, – розповідає Альона.
Придбати хустку можна через сторінку Альони або Sh.palta, а також незабаром вони з’являться в туристичній агенції Craft.chic, в Сировині, у V&P та кількох інших локаціях.
Росана Тужанська, Varosh
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів