Пройти «Шлях гуні» і побачити, де вона народжується: на Закарпатті стартував незвичайний проєкт

Ідея створення проєкту, за словами Владислава Товтина, керівника проєкту, виникла, коли його організатори роздивлялися старовинні фотографії з весілля в с. Синевир. На цих знімках молодята були одягнуті в старовинні кожухи, які називаються гунями. Колись ремесло виробництва гуні було поширено по всьому Закарпаттю, але з часом почало зникати. Кожух був символом достатку та багатства, використовувався в народних обрядах.
«Це ремесло почало відмирати через зникнення традиційного господарювання. Гуня є традиційним полонинським одягом. На щастя, в деяких селах Міжгірщини таВоловеччини ще залишилися майстрині, які знають це ремесло,- каже Владислав Товтин. - Одним із головних осередків є село Річка. В ньому виготовляють звичайні гуні, так звані вівчарські гуні, та джергу (варіант ліжника)».
Першим завданням Агенції регіонального розвитку Закарпатської області при реалізації проєкту -- розробка пішохідного туристичного маршруту в селі Річка і на його околицях. Для його проходження потрібно пройти буковий ліс на Боржавську полонину, звідки відкривається чудовий краєвид на гори Гимба, Великий Верх та Стій. Там можна побачити два господарства, де утримують худобу: овець та кіз. Поспостерігати за процесом виготовлення сиру, вурди та бринзи. «Якщо, наприклад, туристи поселились десь у Річці, то зранку вони зможуть перейти на сайт нашого проєкту, і за допомогою мапи пройти маршрут протягом 7-9 годин. Тобто, він розрахований на цілий день. Протяжність туристичного шляху в селі майже 16 км», - пояснює Владислав Товтин.
Другим завданням проєктує організація тренінгів, участь в яких будуть брати спеціалісти в галузі зеленого туризму та виготовлення народного одягу. У людей, які приходитимуть в гори, буде можливість поспілкуватися з майстринями і побачити самий процес. «Ми хочемо показати людям справжнє Закарпаття з його особливостями та традиціями. Проєкт повинен стати поштовхом для розвитку сільського туризму та підвищення економічної спроможності цього гірського регіону», - каже Владислав Товтин.
Ремесло виготовлення гуні пов`язане з традиційним полонинським господарюванням в Карпатах, адже сировиною слугує саме овеча вовна. Гуня виготовляється протягом двох років. Вона є дуже коштовною. Для того щоб отримати шерсть потрібно чекати рік. Стрижуть овець щовесни. Потім готову вовну починають вичісувати на спеціальних щітках, а далі готують до прядіння, яке відбувається за допомогою старовинних кросен. Останнім етапом є обробка тканини водою у валилі, спеціальній споруді на гірському потічку.
Проєкт реалізовується Агенцією регіонального розвитку Закарпатської області за підтримки Українського культурного фонду в межах реалізації грантової програми "Культура. Туризм. Регіони» за фінансової підтримки Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO) при міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
2 жовтня на сторінці «Шлях Гуні» відбудеться онлайн-тренінг для виробників традиційного одягу, екскурсоводів та гідів.
Ужгородський пресклуб
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
До цієї новини немає коментарів