Пройти «Шлях гуні» і побачити, де вона народжується: на Закарпатті стартував незвичайний проєкт

Ідея створення проєкту, за словами Владислава Товтина, керівника проєкту, виникла, коли його організатори роздивлялися старовинні фотографії з весілля в с. Синевир. На цих знімках молодята були одягнуті в старовинні кожухи, які називаються гунями. Колись ремесло виробництва гуні було поширено по всьому Закарпаттю, але з часом почало зникати. Кожух був символом достатку та багатства, використовувався в народних обрядах.

«Це ремесло почало відмирати через зникнення традиційного господарювання. Гуня є традиційним полонинським одягом. На щастя, в деяких селах Міжгірщини таВоловеччини ще залишилися майстрині, які знають це ремесло,- каже Владислав Товтин. - Одним із головних осередків є село Річка. В ньому виготовляють звичайні гуні, так звані вівчарські гуні, та джергу (варіант ліжника)».
Першим завданням Агенції регіонального розвитку Закарпатської області при реалізації проєкту -- розробка пішохідного туристичного маршруту в селі Річка і на його околицях. Для його проходження потрібно пройти буковий ліс на Боржавську полонину, звідки відкривається чудовий краєвид на гори Гимба, Великий Верх та Стій. Там можна побачити два господарства, де утримують худобу: овець та кіз. Поспостерігати за процесом виготовлення сиру, вурди та бринзи. «Якщо, наприклад, туристи поселились десь у Річці, то зранку вони зможуть перейти на сайт нашого проєкту, і за допомогою мапи пройти маршрут протягом 7-9 годин. Тобто, він розрахований на цілий день. Протяжність туристичного шляху в селі майже 16 км», - пояснює Владислав Товтин.
Другим завданням проєктує організація тренінгів, участь в яких будуть брати спеціалісти в галузі зеленого туризму та виготовлення народного одягу. У людей, які приходитимуть в гори, буде можливість поспілкуватися з майстринями і побачити самий процес. «Ми хочемо показати людям справжнє Закарпаття з його особливостями та традиціями. Проєкт повинен стати поштовхом для розвитку сільського туризму та підвищення економічної спроможності цього гірського регіону», - каже Владислав Товтин.
Ремесло виготовлення гуні пов`язане з традиційним полонинським господарюванням в Карпатах, адже сировиною слугує саме овеча вовна. Гуня виготовляється протягом двох років. Вона є дуже коштовною. Для того щоб отримати шерсть потрібно чекати рік. Стрижуть овець щовесни. Потім готову вовну починають вичісувати на спеціальних щітках, а далі готують до прядіння, яке відбувається за допомогою старовинних кросен. Останнім етапом є обробка тканини водою у валилі, спеціальній споруді на гірському потічку.
Проєкт реалізовується Агенцією регіонального розвитку Закарпатської області за підтримки Українського культурного фонду в межах реалізації грантової програми "Культура. Туризм. Регіони» за фінансової підтримки Українського культурного фонду, Програми USAID «Конкурентоспроможна економіка України» та Офісу розвитку малого та середнього підприємництва (SME.DO) при міністерстві розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України
2 жовтня на сторінці «Шлях Гуні» відбудеться онлайн-тренінг для виробників традиційного одягу, екскурсоводів та гідів.
Ужгородський пресклуб
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Від солдата до командира зенітної батареї. Історія медика із Мукачева
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила

До цієї новини немає коментарів