Обласна алергологічна лікарня у Солотвині знову запрацювала після карантину

На жаль, спеціалізовані лікарні такі, як КНП «Солотвинська обласна алергологічна лікарня» Закарпатської обласної ради, на час карантину не проводили лікування пацієнтів. І лише тиждень тому, коли Тячівщина опинилася у «жовтій» епідеміологічній зоні, оздоровниця знову почала проводити лікування недужих, - повідомляє tyachiv.com.ua.
Загалом у лікарні є 25 ліжок дитячих, 35 дорослих. Загальна тривалість перебування хворих в оздоровниці, які мають путівки, складає 12 днів. Наразі всі хворі, які приїздять до лікарні, мають мати негативний тест на коронавірус.
За словами керівника закладу Леона Данка цього року заклад, на превеликий жаль, втратив базу відпочинку на території солоних озер у Солотвині, яка була створена профспілковою організацією. Адже лікарня змінила свій юридичний статус - з комунального закладу перетворилася на комунальне некомерційне підприємство. Коли проходила ця процедура, то корпуси було передано новоствореному КНП, а ось базу відпочинку профспілковій організації так і не передано. Нині там хазяйнує приватний підприємець, якому було здано будівлі бази в оренду. Він перешкоджає доступу пацієнтів та працівників оздоровниці на територію комплексу.
У лікарні прагнуть повернути базу відпочинку лікарні. Адже це був єдиний соціальний об’єкт на території солоних озер, де оздоровчі водні процедури мали можливість проходити безкоштовно пацієнти, працівники лікарні чи пільгові категорії громадян та малозабезпечені особи, а за символічну плату (20 грн.) – всі охочі. І попри такі невисокі розцінки, база відпочинку за сезон поповнювала бюджет закладу на 350 тис грн.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
До цієї новини немає коментарів