Студенти й школярка планують створити… репетиторський центр «Гречка»
Задум створити репетиторський центр «Гречка» для підготовки до ЗНО з соціальною місією належить студентці факультету міжнародних економічних відносин Тетяні Гичці. Також у команді студент факультету суспільних наук Володимир Попович, студентка факультету історії та міжнародних відносин Галина Гичка та одинадцятикласниця Емілія Бровді, котра входить до студентського самоврядування «Корзо». Їхній девіз – «Освіта може бути іншою».
За словами ініціаторки проєкту Тетяни Гички, цей задум вона виношувала дуже довго. Оскільки дівчина теж проходила етап складання ЗНО, розуміє, що чимало дітей не може дозволити собі оплатити заняття з репетитором. Саме через цей чинник багато кому двері до вишів не відчиняються, тим більше на державне замовлення. Проблему можна вирішити через створення репетиторського центру, у якому б ціни на додаткові заняття були нижчими.
Тетяна Гичка
«Чому саме освіта і чому саме соціальне підприємництво? Тому що країна починається з освіти. А шкільна освіта, на жаль, не відповідає потребам сучасності, навіть незважаючи на реформу. Вона не будує спільнот, а всім відомо: гуртом і батька легше бити. Вона не навчає творчості, вона вимагає складання екзаменів. І останнє – вона не вчить життя. Наш майбутній репетиторський центр покликаний змінити такий стан справ», – додає Тетяна.
Тестовий центр планують запустити в Ужгороді, але згодом можна втілити ідею і в районний центрах Закарпаття. Однією з проблем, яка вирішується завдяки такому центру, є перше робоче місце молодого фахівця. Адже більшість студентів педагогічних спеціальностей здобувають практику на 4 курсі та в магістратурі, але, на думку ініціаторів проєкту, за цей короткий термін студент не встигає увійти в роль викладача, знайти свій спосіб та методику викладання.
Команда «Гречки» має наміри співпрацювати з експертами, аби набути професійності. Особливість центру полягає і в тому, що між собою спілкуватиметься молодь. Школяр – потенційний абітурієнт, а репетитор – студент або випускник вишу, тому учень має змогу дізнатися про тонкощі університетського життя.
Галина Гичка
Як розповідає учасниця команди Галина Гичка, незначна різниця у віці допомагає у навчальному процесі, адже студент ще нещодавно був на місці абітурієнта і знає всю «кухню» зсередини. Зокрема, репетиторський центр матиме на меті організовувати творчі вечори, нетворкінги. Особливістю проєкту також є те, що, залежно від кількості студентів, буде виділено безкоштовні місця для дітей із соціально вразливих категорій населення. На ці місця влаштовуватимуть відбір через написання мотиваційних есе.
На питання, чому саме «Гречка», Галина відповідає: «Ми хотіли пов’язати назву з чимось простим і тим, що на слуху, має хороші асоціації. Коли зібралися з командою, то у нас були різноманітні варіанти назви, але все-таки зупинилися на гречці. Якщо розглядати глибше, то гречка не така і проста, адже квітне дуже гарним цвітом. Тому можна провести паралель й із нашим проєктом, що не тільки буде нести знання, а й виконуватиме соціальну місію».
Молодь подавалася на «BUR LAB» від «Будуємо Україну Разом» та Львівської освітньої фундації, де виграли участь на онлайн-навчання. Відтак влітку команду вчили презентувати проєкт, навчали основ підприємництва та надихали. Ґрант на впровадження ініціативи, на жаль, не виграли, але вдалося здобути чимало корисних знань. Зокрема, учасники розподілили ролі у своєму проєкті: керівниця та ініціаторка проєкту Тетяна Гичка відповідає за фінанси й вирішення інших важливих питань; Мілена Бровді – комунікаційна менеджерка та смм-ниця; Галина Гичка – репетиторка з історії, Володимир Попович – адміністратор та спікер різноманітних нетворкінгів, які б стосувалися волонтерської діяльності.
Молодь звертається до всіх охочих допомогти в реалізації ідеї. Наразі «Гречці» потрібні стартовий капітал, кошти на оренду приміщення, меблі, канцелярські матеріали, кошти на навчання викладачів у кваліфікованих кадрів. Інвесторами можуть бути підприємці, які хочуть долучитися до соціальної ініціативи. Охочі можуть оплатити, наприклад, хоча б місячне навчання школяреві.
Олександра Костьо, Медіацентр УжНУ
-->
До теми
- Колись, у мирному житті, він був фотографом і працював на телебаченні. Знімав з Кузьмою «Шанс» і « «Шиканемо». А зараз він воїн.
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
До цієї новини немає коментарів