Студенти й школярка планують створити… репетиторський центр «Гречка»

Задум створити репетиторський центр «Гречка» для підготовки до ЗНО з соціальною місією належить студентці факультету міжнародних економічних відносин Тетяні Гичці. Також у команді студент факультету суспільних наук Володимир Попович, студентка факультету історії та міжнародних відносин Галина Гичка та одинадцятикласниця Емілія Бровді, котра входить до студентського самоврядування «Корзо». Їхній девіз – «Освіта може бути іншою».
За словами ініціаторки проєкту Тетяни Гички, цей задум вона виношувала дуже довго. Оскільки дівчина теж проходила етап складання ЗНО, розуміє, що чимало дітей не може дозволити собі оплатити заняття з репетитором. Саме через цей чинник багато кому двері до вишів не відчиняються, тим більше на державне замовлення. Проблему можна вирішити через створення репетиторського центру, у якому б ціни на додаткові заняття були нижчими.
Тетяна Гичка
«Чому саме освіта і чому саме соціальне підприємництво? Тому що країна починається з освіти. А шкільна освіта, на жаль, не відповідає потребам сучасності, навіть незважаючи на реформу. Вона не будує спільнот, а всім відомо: гуртом і батька легше бити. Вона не навчає творчості, вона вимагає складання екзаменів. І останнє – вона не вчить життя. Наш майбутній репетиторський центр покликаний змінити такий стан справ», – додає Тетяна.
Тестовий центр планують запустити в Ужгороді, але згодом можна втілити ідею і в районний центрах Закарпаття. Однією з проблем, яка вирішується завдяки такому центру, є перше робоче місце молодого фахівця. Адже більшість студентів педагогічних спеціальностей здобувають практику на 4 курсі та в магістратурі, але, на думку ініціаторів проєкту, за цей короткий термін студент не встигає увійти в роль викладача, знайти свій спосіб та методику викладання.
Команда «Гречки» має наміри співпрацювати з експертами, аби набути професійності. Особливість центру полягає і в тому, що між собою спілкуватиметься молодь. Школяр – потенційний абітурієнт, а репетитор – студент або випускник вишу, тому учень має змогу дізнатися про тонкощі університетського життя.
Галина Гичка
Як розповідає учасниця команди Галина Гичка, незначна різниця у віці допомагає у навчальному процесі, адже студент ще нещодавно був на місці абітурієнта і знає всю «кухню» зсередини. Зокрема, репетиторський центр матиме на меті організовувати творчі вечори, нетворкінги. Особливістю проєкту також є те, що, залежно від кількості студентів, буде виділено безкоштовні місця для дітей із соціально вразливих категорій населення. На ці місця влаштовуватимуть відбір через написання мотиваційних есе.
На питання, чому саме «Гречка», Галина відповідає: «Ми хотіли пов’язати назву з чимось простим і тим, що на слуху, має хороші асоціації. Коли зібралися з командою, то у нас були різноманітні варіанти назви, але все-таки зупинилися на гречці. Якщо розглядати глибше, то гречка не така і проста, адже квітне дуже гарним цвітом. Тому можна провести паралель й із нашим проєктом, що не тільки буде нести знання, а й виконуватиме соціальну місію».
Молодь подавалася на «BUR LAB» від «Будуємо Україну Разом» та Львівської освітньої фундації, де виграли участь на онлайн-навчання. Відтак влітку команду вчили презентувати проєкт, навчали основ підприємництва та надихали. Ґрант на впровадження ініціативи, на жаль, не виграли, але вдалося здобути чимало корисних знань. Зокрема, учасники розподілили ролі у своєму проєкті: керівниця та ініціаторка проєкту Тетяна Гичка відповідає за фінанси й вирішення інших важливих питань; Мілена Бровді – комунікаційна менеджерка та смм-ниця; Галина Гичка – репетиторка з історії, Володимир Попович – адміністратор та спікер різноманітних нетворкінгів, які б стосувалися волонтерської діяльності.
Молодь звертається до всіх охочих допомогти в реалізації ідеї. Наразі «Гречці» потрібні стартовий капітал, кошти на оренду приміщення, меблі, канцелярські матеріали, кошти на навчання викладачів у кваліфікованих кадрів. Інвесторами можуть бути підприємці, які хочуть долучитися до соціальної ініціативи. Охочі можуть оплатити, наприклад, хоча б місячне навчання школяреві.
Олександра Костьо, Медіацентр УжНУ
До теми
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
До цієї новини немає коментарів