Студенти й школярка планують створити… репетиторський центр «Гречка»

Задум створити репетиторський центр «Гречка» для підготовки до ЗНО з соціальною місією належить студентці факультету міжнародних економічних відносин Тетяні Гичці. Також у команді студент факультету суспільних наук Володимир Попович, студентка факультету історії та міжнародних відносин Галина Гичка та одинадцятикласниця Емілія Бровді, котра входить до студентського самоврядування «Корзо». Їхній девіз – «Освіта може бути іншою».
За словами ініціаторки проєкту Тетяни Гички, цей задум вона виношувала дуже довго. Оскільки дівчина теж проходила етап складання ЗНО, розуміє, що чимало дітей не може дозволити собі оплатити заняття з репетитором. Саме через цей чинник багато кому двері до вишів не відчиняються, тим більше на державне замовлення. Проблему можна вирішити через створення репетиторського центру, у якому б ціни на додаткові заняття були нижчими.
Тетяна Гичка
«Чому саме освіта і чому саме соціальне підприємництво? Тому що країна починається з освіти. А шкільна освіта, на жаль, не відповідає потребам сучасності, навіть незважаючи на реформу. Вона не будує спільнот, а всім відомо: гуртом і батька легше бити. Вона не навчає творчості, вона вимагає складання екзаменів. І останнє – вона не вчить життя. Наш майбутній репетиторський центр покликаний змінити такий стан справ», – додає Тетяна.
Тестовий центр планують запустити в Ужгороді, але згодом можна втілити ідею і в районний центрах Закарпаття. Однією з проблем, яка вирішується завдяки такому центру, є перше робоче місце молодого фахівця. Адже більшість студентів педагогічних спеціальностей здобувають практику на 4 курсі та в магістратурі, але, на думку ініціаторів проєкту, за цей короткий термін студент не встигає увійти в роль викладача, знайти свій спосіб та методику викладання.
Команда «Гречки» має наміри співпрацювати з експертами, аби набути професійності. Особливість центру полягає і в тому, що між собою спілкуватиметься молодь. Школяр – потенційний абітурієнт, а репетитор – студент або випускник вишу, тому учень має змогу дізнатися про тонкощі університетського життя.
Галина Гичка
Як розповідає учасниця команди Галина Гичка, незначна різниця у віці допомагає у навчальному процесі, адже студент ще нещодавно був на місці абітурієнта і знає всю «кухню» зсередини. Зокрема, репетиторський центр матиме на меті організовувати творчі вечори, нетворкінги. Особливістю проєкту також є те, що, залежно від кількості студентів, буде виділено безкоштовні місця для дітей із соціально вразливих категорій населення. На ці місця влаштовуватимуть відбір через написання мотиваційних есе.
На питання, чому саме «Гречка», Галина відповідає: «Ми хотіли пов’язати назву з чимось простим і тим, що на слуху, має хороші асоціації. Коли зібралися з командою, то у нас були різноманітні варіанти назви, але все-таки зупинилися на гречці. Якщо розглядати глибше, то гречка не така і проста, адже квітне дуже гарним цвітом. Тому можна провести паралель й із нашим проєктом, що не тільки буде нести знання, а й виконуватиме соціальну місію».
Молодь подавалася на «BUR LAB» від «Будуємо Україну Разом» та Львівської освітньої фундації, де виграли участь на онлайн-навчання. Відтак влітку команду вчили презентувати проєкт, навчали основ підприємництва та надихали. Ґрант на впровадження ініціативи, на жаль, не виграли, але вдалося здобути чимало корисних знань. Зокрема, учасники розподілили ролі у своєму проєкті: керівниця та ініціаторка проєкту Тетяна Гичка відповідає за фінанси й вирішення інших важливих питань; Мілена Бровді – комунікаційна менеджерка та смм-ниця; Галина Гичка – репетиторка з історії, Володимир Попович – адміністратор та спікер різноманітних нетворкінгів, які б стосувалися волонтерської діяльності.
Молодь звертається до всіх охочих допомогти в реалізації ідеї. Наразі «Гречці» потрібні стартовий капітал, кошти на оренду приміщення, меблі, канцелярські матеріали, кошти на навчання викладачів у кваліфікованих кадрів. Інвесторами можуть бути підприємці, які хочуть долучитися до соціальної ініціативи. Охочі можуть оплатити, наприклад, хоча б місячне навчання школяреві.
Олександра Костьо, Медіацентр УжНУ
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна



До цієї новини немає коментарів