Святкова шпаргалка: іграшки ручної роботи від ужгородки Елі Ворон

- Елю, як давно ви займаєтеся хенд-мейдом і з чого починали?
- Почала займатися хенд-мейдом ще у школі. Коли навчилася в'язати, почала робити серветочки та кофтинки, продавала їх ще в 10 класі. А в декреті почала активно в'язати іграшки і шапки, це було 8 років тому. Насправді в'язання певною мірою мене заспокоює. І, звісно, це те, що дійсно приносить задоволення.
- Які матеріали використовуєте?
- У роботі використовую як акрилову пряжу, так і хлопкову, а також плюшеву. А всередині іграшок - наповнювач холофайбер. Усе можна прати в пральній машинці і не перейматися, що з іграшкою щось станеться. До того ж, у моїх роботах практично немає дрібних деталей, тому вони безпечні для найменших діток.
- Для кого ваші роботи?
- Мої роботи як для діток, так і для дорослих, адже іграшку можна використовувати не лише за прямим призначенням. Вона може бути і сувеніром, є й люди, які колекціонують іграшки.
Але на іграшках не зупиняюся. Також роблю капці для дорослих і діток. Виготовляю різні килимки, зокрема дитячі. Це такі подарунки, які точно будуть унікальними, оригінальними та особистими - другого таого не буде ні в кого, бо це ручна робота.
- Чи пам'ятаєте свій перший виріб?
- Мій перший виріб ручнї роботи – серветка на урок із трудового навчання у школі. А якщо говорити про іграшки, то тут першим був слоник. Його я зробила для донечки Віки. Вона його носила в садок.
- Що зараз найчастіше замовляють?
- Усі клієнти різні, їх побажання також. Але найчастіше чомусь купують ведмежат. Це, як не крути, універсальний подарунок, який підійде і хлопчику, і дівчинці, і дорослій людині. Але якщо роблю під замовлення, то тут частіше обирають мультяшних персонажів та ляльок. Щось таке, що буде більш індивідуальним і пасуватиме інтересам того, кому цю іграшку подарують.
- Що є найважчим у такій роботі?
- Найдовше в'яжуться ляльки, адже вони в мене не повторюються. Їх я не в'яжу по взірцю. Кожна є витвором моєї фантазії, уяви. Другої такої нема. Тому потрібен час, щоб створити певний образ, продумати деталі та втілити задумане у життя. Звісно, якщо щось не подобається, то переробляю, перев'язую, щоб виглядало так, як я це бачу.
- Можливо, у планах маєте якісь новинки?
- Так, у планах – зробити люльку для маленької дитини з трикотажної пряжі. Дуже хочу більше робити капців, коврів, фоторамок-іграшок, а найбільше хочу зробити в'язаний ажурний зонт.
- Дякую за цікаву розмову! Успіхів, натхнення та веселих свят!
Замовити роботи Елі Ворон можна в Інстаграмі.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
До цієї новини немає коментарів