Святкова шпаргалка: іграшки ручної роботи від ужгородки Елі Ворон

- Елю, як давно ви займаєтеся хенд-мейдом і з чого починали?
- Почала займатися хенд-мейдом ще у школі. Коли навчилася в'язати, почала робити серветочки та кофтинки, продавала їх ще в 10 класі. А в декреті почала активно в'язати іграшки і шапки, це було 8 років тому. Насправді в'язання певною мірою мене заспокоює. І, звісно, це те, що дійсно приносить задоволення.
- Які матеріали використовуєте?
- У роботі використовую як акрилову пряжу, так і хлопкову, а також плюшеву. А всередині іграшок - наповнювач холофайбер. Усе можна прати в пральній машинці і не перейматися, що з іграшкою щось станеться. До того ж, у моїх роботах практично немає дрібних деталей, тому вони безпечні для найменших діток.
- Для кого ваші роботи?
- Мої роботи як для діток, так і для дорослих, адже іграшку можна використовувати не лише за прямим призначенням. Вона може бути і сувеніром, є й люди, які колекціонують іграшки.
Але на іграшках не зупиняюся. Також роблю капці для дорослих і діток. Виготовляю різні килимки, зокрема дитячі. Це такі подарунки, які точно будуть унікальними, оригінальними та особистими - другого таого не буде ні в кого, бо це ручна робота.
- Чи пам'ятаєте свій перший виріб?
- Мій перший виріб ручнї роботи – серветка на урок із трудового навчання у школі. А якщо говорити про іграшки, то тут першим був слоник. Його я зробила для донечки Віки. Вона його носила в садок.
- Що зараз найчастіше замовляють?
- Усі клієнти різні, їх побажання також. Але найчастіше чомусь купують ведмежат. Це, як не крути, універсальний подарунок, який підійде і хлопчику, і дівчинці, і дорослій людині. Але якщо роблю під замовлення, то тут частіше обирають мультяшних персонажів та ляльок. Щось таке, що буде більш індивідуальним і пасуватиме інтересам того, кому цю іграшку подарують.
- Що є найважчим у такій роботі?
- Найдовше в'яжуться ляльки, адже вони в мене не повторюються. Їх я не в'яжу по взірцю. Кожна є витвором моєї фантазії, уяви. Другої такої нема. Тому потрібен час, щоб створити певний образ, продумати деталі та втілити задумане у життя. Звісно, якщо щось не подобається, то переробляю, перев'язую, щоб виглядало так, як я це бачу.
- Можливо, у планах маєте якісь новинки?
- Так, у планах – зробити люльку для маленької дитини з трикотажної пряжі. Дуже хочу більше робити капців, коврів, фоторамок-іграшок, а найбільше хочу зробити в'язаний ажурний зонт.
- Дякую за цікаву розмову! Успіхів, натхнення та веселих свят!
Замовити роботи Елі Ворон можна в Інстаграмі.
Ольга Богославська для uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я кілька років відмовляв батька йти армію, але він не витримав дома й мобілізувався в наш підрозділ…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Тоді ми вже знали, що кільце закривається..." Історія закарпатця, захисника Дебальцева
- «Кожен наш виїзд приносить користь – якщо не знищує ворогів, то принаймні пошкоджує їхню логістику. Це додає снаги…» Історія воїна 128-ї бригади Назара
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів