В Ужгороді завершився соціальний проєкт для запобігання ранніх вагітностей серед ромських дівчат

– Міло, передусім розкажіть, чому вирішили працювати саме з дівчатами-ромками?

– Бо саме дівчата народжують дітей у молодому віці. І далі це тягне труднощі у їхньому житті. Часто через це вони покидають школу, не закінчують навчання і сидять із дітьми. У буквальному сенсі слова – не розвивають їх, а просто проводять із ними час. Тому ми розповідали і про те, що навіть якщо ви плануєте виходити заміж у ранньому віці і народжувати дітей, то ви все одно повинні продовжувати розвиватися. Саме це запорука того, що діти не повторять життя батьків. Ми говорили про те, що закінчивши школу, отримавши бодай якусь професію, вони вже не підпадатимуть під такий значний вплив і фінансову залежність з боку чоловіка. Адже за їхніми традиціями чоловік є головою сім’ї і жінка стає повністю від нього залежною. Мама однієї з учениць працює у школі і вона сама цікавилася, про що говорять її дитині. Вона постійно казала доньці: «Слухай! Слухай! Щоб ти була інакшою, щоб у тебе було життя кращим за моє».

– Із дівчатами якого віку ви працювали?

– Ми співпрацювали з Ужгородською гімназією №14, тож до роботи долучали саме учениць цього навчального закладу. У нас було 3 вікові групи: 11-12 років, 13-15 та 16 років. Планували, що до 16-літніх долучаться і молоді мами, але з маленькими дітьми їм було незручно відвідувати заняття.

– Як добирали теми для зустрічей?

– Ми чітко розуміли, якого результату хочемо досягнути. І щоб розкрити дівчат, пояснити їм про розвиток людини, поступовість етапів життя, сформували плани наших 16 занять. Починали з простіших тем – комунікації, саморозвитку, потреби в освіті, здорового способу життя та поступово дійшли до тем статевого дозрівання, профорієнтації та успіхів, яких дівчата можуть досягнути у майбутньому.

– Як відбувалися заняття?

– Це були тренінги, дискусії, дівчата проходили тести. У кінці занять ми час від часу робили розвантаження – співали, малювали, грали в ігри. Адже на теми статевого життя, підліткової вагітності дівчатам було досить складно говорити, вони замикалися у собі, не дивлячись на те, що говорила з ними лікарка та психологиня. Ми говорили і про те, як убезпечувати своє здоров’я, як дотримуватися гігієни, як запобігати вагітності тощо. Зараз, у карантинний період, зі старшими дівчатами ми працювали у засобах індивідуального захисту. І деякі з них настільки соромилися, що натягали ті маски мало не на очі. Тому ми старалися їх розслабити і налаштувати на розмову. Вони потім починали говорити, ставили запитання, уточнювали.

– Щоб донести основну суть, потрібно було ще й пояснити дітям, що спосіб життя їхніх мам, скажімо, не зовсім правильний...

– Хтось не погоджувався.

– Це дуже складно пояснити, адже залякувати і критикувати неправильно. Яким чином про це говорили?

– Ми починали розповідати зі здорового способу життя. Говорили, як змінюється стан здоров’я, якщо жінка вступає у ранні статеві стосунки, як впливає на її організм рання вагітність та пологи. Питали, який спосіб життя їхніх мам, коли вони вийшли заміж, чим вони займаються. А після того, як дівчата відповідали, ми питали, чи їм це подобається і чи вони хочуть так само. Вони міркували і казали, що для себе такого життя не хочуть. Тож далі ми говорили, що ми тут, щоб розповісти, яким може бути інше життя, яке не дублюватиме життя мам. Передусім для нас було бажання самих дівчат не повторювати долі своїх мам.

– Наскільки охоче підлітки йшли на співпрацю? Чи регулярно відвідували заняття?

– Нам дуже допомагав колектив 14 гімназії, бо вчителі для них авторитет. Найактивніше відвідували заняття діти 11-13 років. А от найактивнішими у плані комунікації були старші дівчатка. Заняття відбувалися по суботах. Це підтримували і батьки, адже тоді діти були чимось зайняті, а не байдикували вдома. Але виникали труднощі з тим, щоб вчасно прийти на заняття. Тому ми їм телефонували і нагадували. І вони, хтось пізніше, але приходили. Звісно, не завжди виходило, щоб усі дівчата відвідали 100% занять. А в кожного заняття окрема тема і вона має своє місце у плані. Щоб дівчата активніше долучалися, мали більше мотивації, ми годували їх обідами, закуповували необхідний інвентар для школи, яким вони зможуть користуватися тощо.

– Ви працювали з кількома віковими групами. Як вважаєте, з якого віку з дівчатами варто говорити про ранні шлюби та запобігання вагітності?

– Доцільно працювати з будь-яким віком, але чим молодші, тим краще. Адже менші діти ще не мають усталеної картини світу. Чим старші вони, тим складніше достукатися і донести інформацію. Специфіка тут дуже цікава. Тут дуже тонка грань між тим, що сьогодні їм ще рано про щось говорити, а завтра вже пізно. Вони дуже швидко вступають у сексуальні стосунки, тож ніколи не знаєш, коли ту дитину зловити, щоб встигнути. Наче в 10 років ще рано, але в 12 вони вже можуть знати більше, ніж хтось дорослий. Але іноді і старші дівчата вдавали, що нічого не чули і не знають. Однак і вони наводили у приклад своїх сестер, які у 12 років виходять заміж і народжують дітей та сидять вдома. Тут є вагомий відбиток традиції виходити рано заміж. Тож у деяких сім’ях може дівчата інакше й хочуть, але на них тисне родина.

– Чи були дівчата, які кардинально змінювали свою думку щодо народження дітей у юному віці?

– Були, були. Були такі, що хотіли йти навчатися і казали, що їх не цікавить наразі тема заміжжя і народження дітей. І цікаво це було для тих, хто не планує виходити заміж, а прагне навчатися далі і здобувати професію. Та були дівчата, на яких наші заняття не впливали. У нас була дівчинка, яка під час реалізації проєкту вирішила виходити заміж. Однак вони почули, зацікавилися, задумалися. У їхніх головах заклали фундамент.

– Які бачите результати?

– Дівчата самі говорять, що змінюють своє бачення, адже не хочуть бути такими, як їхні мами. Не хочуть народжувати у ранньому віці і залишитися на одному рівні розвитку та все життя бути біля дітей. Але час покаже – говорили вони це під впливом роботи і авторитету чи все ж щиро задумалися. Ще багато роботи попереду. Потрібно більше таких занять. Це добре, що ми займалися по вихідних, але варто було б робити це частіше. Сподіваюся, це лише старт сексуальному вихованню ромок у нашій громаді.

Розмовляла Ксенія Шокіна

ПУБЛІКАЦІЇ ДО ТЕМИ:

• Як позитивний досвід роботи з ромами на Закарпатті інтегрують в офіційну систему 
• В ужгородській ЗОШ №11 дітям допомагає навчатися ромський асистент. Як це працює і чи ефективно? 
• Андрій Вишняк: «Не кожен ром мусить мати вищу освіту, але цілком може бути хорошим музикантом чи кухарем» 
• "Щоб роми працювали, їм потрібно розповідати про професії і показувати їх", — Роман Стойка

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі

  Надіслати другу