В обласній бібліотеці презентують книгу Олени Гураль про видатного танцівника балету ХХ століття «З любов’ю, Серж Лифар!»

Олену Гураль просто зачарувала історія життя легендарного українського балетного танцівника, хореографа, який був засновником Академії танцю при «Гранд-Опера», ректором Інституту хореографії та Університету танцю Парижа, а також почесним президентом Всесвітньої ради танцю ЮНЕСКО. Сучасники називали його «богом танцю», «добрим генієм балету XX століття». За словами авторки, попри свою світову славу у біографії видатного українця є чимало білих плям, які заінтригували письменницю і надихнули розпочати дослідження.„ На написання цієї книжки надихнула мене моя дочка. Все почалося з того, що вона у 12 років сказала, що хоче танцювати. Ми були здивовані, спочатку вирішили записати її у якусь танцювальну групу. А нам вона сказала, що хоче балетом займатися. Це при тому, що дитина не займалась хореографією. Ми знайшли у Києві муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря (Коледж хореографічного мистецтва «Київська муніципальна академія танцю імені Сержа Лифаря», – ред.). Дитина була у 6-му класі, ми її туди возили кожного дня, треба було чекати поки закінчиться заняття, репетиція. І я за це час роздивлявся навкруги у приміщенні будівлі, де розташована ця муніципальна академія танцю. Там дуже гарне оформлення. Мене здивувала людина, яку я побачила на всіх світлинах. Тоді я подумала, що я щось про нього чула, але дуже мало. І вирішила більш детально про поцікавитись по цю постать, про Сержа Лифаря”, – ділиться спогадами письменниця.
Захід відбудеться з дотриманням карантинних умов. Вхід вільний.
Євгенія Напуда
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни

До цієї новини немає коментарів