Олена Приходько — про світ мистецтва та найбагатшу в Україні колекцію творів угорських художників
Знайти професію, в яку будеш закоханий протягом усього життя – мабуть, про це мріє кожна людина. Свого часу Олена Приходько зробила правильний вибір, поєднавши своє життя з мистецтвом. Сьогодні пані Олена називає мистецький світ своїм життям. Про реалізацію в професії, дослідження вже зроблені та заплановані Олена Приходько розповіла нашому виданню в ексклюзивному інтерв`ю.
- Пані Олено, Ви своє життя присвятила роботі в художньому музеї. Із чого починали?
- Я навчалася в Ужгородському Державному університеті на факультеті англійської філології і, отримавши гуманітарну освіту, була прийнята на роботу екскурсоводом в Закарпатський обласний художній музей. І я тоді вже зрозуміла, що це мій світ. Саме тому вирішила продовжити навчання, вже у Київській художній академії. Навчалася заочно, поєднуючи освіту з роботою музейного фахівця – мистецтвознавця. А з часом обійняла посаду завідувачки експозиційного відділу музею.
- Що найбільше Вас приваблює в мистецтві?
- Я з творчої родини: мама – викладачка музики, тато – філолог, мав стосунок до письменництва, а мій чоловік був художником. З самого зачатку я розуміла, що перебуваю у своїй стихії, бо закохалася в музей, картини. І як я тішилася, коли почала впізнавати роботи художників за манерою виконання, за осібним «рукописом». Завжди йшла на роботу, як на свято. Це мій світ.
- Чому вирішили досліджувати угорських художників Закарпаття?
- Мене свого часу зацікавило мистецтво Угорщини, бо воно близьке до мистецтва Закарпаття, адже наші історичні долі упродовж років переплітались. До того ж Закарпаття завжди було відкритим до європейських віянь. На початку минулого століття образотворче мистецтво Угорщини в авангарді європейських пошуків інноваційних форм стильотворчого мовлення. Разом з французами вони були серед перших, хто відкрив секрети пленерного живопису та імпресіоністичних відтворень. Але є ще одна причина – я володію угорською, тому свої дослідження на цю тему я розпочала ще в Києві, на додаток, мене про це просили і викладачі. І не останню роль відіграло те, що найбагатша колекція угорських картин на теренах нашої держави зберігається саме в нашому музеї. А зараз у мене поглибились і зацікавлення, і потреби, бо тепер розширилось коло досліджень, тіснішою є співпраця з художніми школами та музейними установами наших країн.
- Над чим працюєте сьогодні?
- Наразі триває робота над альбомом «Закарпатський художній музей» і запевняю Вас попит на нього дуже великий. Видання буде доповнене новими матеріалами, зокрема значно розширені та збагачені розділи угорської образотворчої культури та художніх напрацювань представників закарпатської школи живопису .
- Коли очікуєте на готовий альбом?
- Усі матеріали підготовлено до друку. Важко визначити точні терміни, але сподіваємось, що найближчим часом отримаємо оновлений довгоочікуваний альбом.
- Пані Олено, щодо підбірки картин угорських художників Закарпаття у фондах музею Бокшая. Скільки робіт налічує?
- На сьогодні збірка угорського мистецтва в нашому музеї налічує близько 200 робіт. Це велемовна цифра! Зрозуміло: на це вплинули історичні аспекти, адже історична доля Закарпаття тісно пов’язана з історією Угорщина. Природньо, тут проживали заможні люди, які займались колекціюванням художніх творів і сюди різними шляхами надходили роботи угорських митців, які з часом поповнювали музейну збірку через закупки, в якості подарунків від приватних осіб та музеїв.
- Якими були історичні передумови розвитку угорського мистецтва?
- Як самостійне самодостатнє мистецьке з’явлення, угорська художня школа почала розвиватись тільки з 19 століття. До того часу її розглядали у зв`язку з австрійськими та німецькими мистецькими течіями, що пояснюється територіальною та культурною дотичністю. Але вже у 18 столітті спостерігаються перші натяки на самоствердність угорського образотворення. Наш музей власнить цікаві взірці художніх наробіток цього часового зрізу. Це передовсім, вільні малярські репліки з робіт відомих німецьких та австрійських живописців, або праці локальних наївних народних художників, імена яких загубились в плині часу. Їх привабливість – у щирості і наївній простоті художнього мовлення. До речі, одна з картин подібного керунку була нещодавно відреставрована «Прийом послів» – тепер вона є гордістю і окрасою нашої музейної експозиції. На додаток – є в нашій збірці ряд портретів владних осіб, втім, ці роботи ще потребують остаточної атрибуції, наразі фахівці сперечаються і не є одностайними у своїх визначеннях. До речі, ще у 70-х роках минулого століття музей Бокшая відвідали наші колеги – працівники Угорської національної галереї, їх вразила численність творів колекції і їх цінність. Тоді члени делегації запросили нас долучитися до видання книги, в якій зібрано роботи угорських художників, що знаходились в державних збірках колишнього Радянського Союзу. Ми співпрацювали з усіма музеями СРСР, наша колекція, звичайно, виявилась найбагатшою. Результатом цієї роботи стало видання фундаментальної праці – багатоілюстрованого альбому від Маньокі до Аба Новака, який викликав зацікавленість загалу поціновувачів мистецтва та фахівців.
Принагідно хочу зазначити, що наш музей пишається наявністю в його колекції роботи одного з найвидатніших з митців Угорщини Мігая Мункачі, який започаткував угорську реалістичну художню школу і виховав цілу плеяду талановитих митців. Серед послідовників Маестро – один з його найталановитіших учнів Імре Ревес, життєва і творча доля якого була тісно пов’язана з нашим краєм. Мистецький спадок цього знаного Майстра широко представлений в збірці музею. .
- Узагальнюючи, роботи яких художників зберігаються в музеї Бокшая?
- Постійна експозиція складається з декількох розділів. Тут представлені роботи західоєвропейського мистецтва, починаючи від 16 століття. Наступна частина – мистецтво центральної Європи кінця 19 пер.пол. 20 ст. (Угорщина, Чехословаччина, Польща), і вітчизняне мистецтво від другої половини 17ст. по сей час. Звичайно, однією з найбагатших є колекція творів наших земляків – представників закарпатської художньої школи.
- Пані Олено, мабуть, за стільки років у мистецтві Ви маєте улюбленого художника?
- Закохана в творчість Ерделі, захоплююсь ним як харизматичною особистістю, як щедро обдарованим живописцем і як майстром вербального мистецтва. Він є гордістю нашої культури, представником крайової художньої еліти і воднораз творчої богеми в хорошому сенсі цього слова.
Зізнаюсь, мені в житті дуже поталанило: я потрапила у чарівний магнетизуючий світ мистецтва, і почуваюся у ньому щасливою. Дякую Долі.
Ольга Богославська, KISZ?
Фото – Закарпаття онлайн
До теми
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- Втрачений Ужгород: острів Маргарити
- УКУ започаткував стипендіальний фонд на честь випускника, полеглого захисника з Ужгорода Миколи Гаєвого
- Капітан "Дуб". Ужгородець Євген Гайдук представлений до нагородження орденом "Богдана Хмельницького". Посмертно
- Центр надання соціальних та реабілітаційних послуг для дітей та осіб з інвалідністю «Дорога життя» відзначив 25-річчя
- Сеньйори: життя спочатку, або як клуб для літніх людей допомагає адаптуватись в Ужгороді
- Шлях довжиною у чверть століття: медико-соціальний реабілітаційний центр «Дорога життя» святкує 25-річчя
- Десантник "Кент". Пам'яті ужгородця Радіона Миковича, нагородженого орденом "За мужність"
- Розвідник "Француз". Ім’ям капрала Французького Іноземного легіону Святослава Сойка названо вулицю в Ужгороді
- Із Миколаєва – в Ужгород: як війна змінила життя нейрохірурга Дмитра Сікорського
- Мисливець за ворожою технікою "Цитрус". Ужгородець Роман Гапак у 20 років був нагороджений двома бойовими орденами
- Закарпатські угорці відкрили кафе в Ірландії та назвали його на честь рідного села
- Командир "Граду" з позивним "Ісус". Ужгородець Тарас Гайдук нагороджений орденом "За мужність". Посмертно
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- Після перемоги мріє поїхати в Японію: історія переселенки з Краматорська, яка плете маскувальні сітки в Ужгороді
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- Назавжди в строю. Олександр Пристая, сержант "Балу"
- Історія ужгородки Тетяни Літус, яка перемогла рак: про виявлення хвороби, лікарів та жагу до життя попри все
До цієї новини немає коментарів