Ужгородська майстриня Ірина Лукашенко: «Печворк – це не робота. Це потреба душі»

– Пані Ірино, яким було ваше знайомство з творчістю, з чого починали?
– Ой, точно і не пригадаю… Я все життя шила, завжди вміла це робити, з дтитинства. Скажу, що багато чого перепробувала в рукоділлі – справді,все , що є, окрім мережива. Усього потрохи – також вишивкою, плетінням.
– Скільки років уже займаєтеся печворком?
– Печворком займаюся понад 15 років, завжди любила його.
– Як опановували техніку?
– Я ніде не навчалась. Коли починала працювати в цій техніці, то ще не було стільки інформації в інеті ,як зараз, і книг майже не було. Тому пробувала сама, дивилася, що виходить і як, трошки перебирала закордонний досвід. Взагалі печворк відомий багато років, я про нього завжди знала. Відчувала, що мене до нього тягне. Коли купувала одяг, то мою увагу привертали клаптики, я завжди їх обирала. І от прийшов час, коли і сама почала цим займатися.
– Яку тематику зображаєте на листівках?
– Ой, листівки зазвичай виготовляю до свят, зображаю привітання відповідно до події. Тож яке свято, така й тематика. На форумі, наприклад, обмінюємося листівками, і тоді підбираємо будь-яку тему. І це чудово – у творчості є свобода.
– Пані Ірино, для кого підійдуть ваші вироби?
– Багато кому! Можна виготовити в принципі будь-що: сумки, торбини, прихватки, чохли (для машинки, ножиць), органайзери, обкладинки для книги, – справді все. Якщо говорити про те, на що більший попит, то, здебільшого, щось невелике – прихватки тощо. Зазвичай, ковдри дуже дорогі.
– Що найважче у техніці «печворк»?
– Найважче закінчувати вироби, бо стає нецікаво. Вкінці вже технічна робота, тоді себе пересилюєш. А от починати легко – завжди з натхненням, з радістю, присутня інтрига, бо ти не знаєш, яким буде результат. До речі, печворк, в більшості, геометрична робота, зазвичай я креслю ескізи перш ніж почати працю. Але завжди бувають різні корективи – то колір не підходить, то щось ще не так, тому здебільшого від ескізу відходжу.
– Звідки черпаєте ідеї?
– Буває, тканиною надихаюся – бачу і розумію, що саме хочу зробити. А іноді дістанеш тканину, а ідея зникне. Часто у процесі роботи змінюю бачення виробу, щось коригую.
– Що вам найбільше подобається у творчості?
– Непередбачуваність. Починаєш працювати, і не знаєш, яким буде кінцевий результат. Це дуже цікаво! Взагалі печворк – це не робота. Це потреба душі.
– Чи маєте ритуали, без яких не уявляєте процес роботи?
– Вважаю, що головне – мати гарний настрій, налаштований на роботу. І, звичайно, – кава. Поки каву п`ю, маю час роздумати про виріб, спланувати роботу. Каву ж поспіхом не п`єш
Розмовляла Оля Богославська
Головне фото – Катерина Ірха
Фото виробів – із Фейсбуку Ірини Лукашенко
Більше робіт можна подивитися на сторінці Ирина Лукашенко
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
До цієї новини немає коментарів