Громада та волонтери підтримують майже 70 внутрішньо переміщених осіб у Нижньому Бистрому на Закарпатті

Уже в перших числах березня Нижньобистрівська гімназії, що в Горінчівській громаді у Хустському районі, стала прихистком для численних вимушених переселенців, котрі тікали від агресора з Київщини, Харківщини, Маріуполя, з-під Ізюма. «Ті перші дні були справжнім випробуванням: на прохання керівництва громади ми поселили людей, а наступного дня постало питання, як їх харчувати, – пригадує ті дні в.о. директора гімназії, співзасновниця БФ «Майбутнє – дітям» Любов Ковач. – Буквально «кинули клич», і люди з села, місцеві мешканці, почали приносити все, хто що міг, щоб допомогти втікачам від війни. Яблука і картопля, банки з грибами та сиром, пакування з макаронами та рис – цим були заповнені наші комори, і ми харчували всіх переселенців».
.jpg)
У перші місяці війни через гімназію в буквальному сенсі слова пройшли сотні переселенців – хтось зупинявся на кілька тижнів, оговтувався і вирушав кудись далі; хтось ночував, відпочивав і рухався за кордон; а хтось прийняв рішення залишитися тут і починати будувати нове життя. Облаштувати його допомагали численні волонтерські організації, які долучилися до підтримки людей, і в першу чергу це був Благодійний фонд «Майбутнє – дітям», створений ще до початку війни, ГО «Волонтери Закарпаття», Рух підтримки закарпатських військових та багато-багато інших. Одні привозили харчі та одяг, інші забезпечували родини посудом, електрочайниками та холодильниками, ще хтось шукав кошти на оплату комунальних послуг чи придбання ліків.
Голова Горінчівської територіальної громади Михайло Калинич визнає, разом із колективом гімназії громада – чи не найбідніша в області! – взяла на себе величезну відповідальність. «З кінця лютого до нас почали прибувати люди з Луганської, Донецької та Харківської областей, які потребували житла, і ми нікому не відмовили, – каже голова громади. – Загальна кількість переселенців, які наразі перебувають на території громади – близько 1200 осіб, вони живуть і в комунальних закладах, і в приватному секторі. Є люди, які живуть у нас 7-8 місяців, і весь цей час ми забезпечуємо їх мінімальними зручностями та харчами».
Чимало сімей переселилися до гуртожитку гімназії після того, як пожили в спортзалах шкіл, все ж тут зручностей більше: «У гуртожитку блокова система, на 4 кімнати санвузол та загальна душова, – додає співзасновник Благодійного фонду «Майбутнє – дітям» Олег Ігнатко. – Зараз із бюджету громади, за підтримки Закарпатської ОВА та благодійників здійснюємо ремонт електропроводки в гуртожитку, плануємо облаштувати кухонні приміщення для кожного блоку, що полегшить побут вимушених переселенців. Тут є школа та дошкільний заклад, що важливо для родин із дітьми. А ще багато людей із числа ВПО працевлаштувалося, і це найбільше радує».
.jpg)
Михайло Калинич додає: «Люди житимуть в громаді до того часу, поки в цьому існуватиме потреба».
Водночас і голова, і керівництво гімназії, на базі якої живуть вимушені переселенці, говорять про те, доросле населення з-поміж ВПО на 80 % забезпечується харчами та засобами гігієни, одягом та багатьма іншими речами за рахунок волонтерів, різноманітних громадських організацій, благодійників. І серед цих потреб найгостріші завжди – свіже молоко та м'ясо, овочі та фрукти. Також не слід забувати, що діти ростуть, для них постійно потрібно шукати новий одяг та взуття. Тож і Благодійний фонд «Майбутнє – дітям», який опікується переселенцями в гімназії, і Горінчівська громада будуть щиро вдячні всім, хто схоче долучитися до підтримки українців, котрі через російську агресію опинилися в біді. Це легко зробити, зв’язавшись з фондом, гімназією чи громадою.
Для довідки
Благодійний фонд «Майбутнє – дітям» до війни опікувався дітьми, які потребували допомоги із сімейних причин, в інтернаті при Нижньобистрівській Гімназії. Починаючи з 2021 року, працівники Фонду та Гімназії надали допомоги майже 500 дітям та дорослим. З початком війни на території Гімназії був створений прихисток для внутрішньо переміщених осіб, які втратили домівки. Команда Благодійного фонду «Майбутнє – дітям» – це команда активістів, яка започаткувала та реалізує проєкт громадської організації «Розвиток IT освіти», що підтримує молодих ІТ-спеціалістів та розвиток ІТ-сектору в Україні.
Інформація та реквізити:
Email: [email protected]
Сайт: https://maydit.com.ua
Facebook: https://www.facebook.com/futuretochildren
Іnstagram: https://www.instagram.com/future2children/
До теми
- Став своїм: лелека оселився на території підрозділу закарпатських прикордонників
- Через атаки рф українцям радять мати запас їжі щонайменше на 2 тижні
- Наймолодшому пацієнту було лише 18: чому інфаркт стрімко «молодшає» та як його вчасно розпізнати
- В Ужгороді згадали полеглих захисників: десятки закладів долучилися до «Столу пам’яті»
- Боротьба за кожну хвилину: як працює спеціалізоване відділення інтенсивної терапії та реанімації Закарпатського кардіоцентру
- «Людина здатна на багато більше, ніж сама про себе думає»: прикордонник Роберт Бушко
- Тут дають другий шанс. Як у Виноградові за тиждень ставлять на "нові ноги"
- «Для хлопців був батьком і матір'ю»: історія командира з позивним «Бармалей»
- Ендокринолог Андрій Кваченюк: «Такі зоби, як на Закарпатті, я мало де зустрічав»
- 70 днів на позиції та два ордени «За мужність»: історія командира взводу 101-ї закарпатської бригади тероборони
- «Укриття врятувало їм життя»: історія військовослужбовця 128 бригади з позивним «Далекобійник»
- Регіональна програма «Турбота»: БО «Дерево мого життя»
- Дошкілля та «продовженка» без стресу для батьків: Центр «Інтелект» відкриває новий набір в Ужгороді
- На Закарпатті 24–25 серпня зберігатиметься висока та надзвичайна пожежна небезпека
- Перші прапори незалежної України в Ужгороді: як це було
- Синьо-жовтий символ свободи: Україна відзначає День Державного Прапора
- «Вона навчила мене терпінню»: як службова собака Квейсі допомогла прикордоннику повернутися до спокійного життя
- «Бограч-index» – серпень 2026: за місяць ціни за продукти змінилися на 1,1%
- «Я не збираюся жити в іншій країні»: Надія Дьолог — про Ужгород, спорт і шлях до Паралімпіади
- Почути, підтримати, допомогти: як працюють військові психологи
До цієї новини немає коментарів