Україна готова до спрощення митних процедур на західному кордоні - Мустафа Найєм
На думку Найєма, держава має забезпечити собі можливість самостійно генерувати кошти за рахунок експорту та розвивати західний кордон. "Коли-небудь порти відкриються і ці пункти пропуску, можливо, стануть музеями. Тому потрібно робити інтермодальні станції, які нам теж потрібні. Це не про модернізацію, а про те, щоб вже сьогодні мати валютну виручку і про те, що у нас сьогодні має виїхати зерно, каже Мустафа Найєм. - На вже діючих пунктах пропуску потрібно вирішувати їх пропускну спроможність, яка часто залежить від людських факторів. У зв’язку з цим він висловив побажання до країн Євросоюзу, зокрема і Словаччини, збільшити чисельність фітосанітарних та ветеринарних служб на кордоні. Збільшіть у півтори-два рази, ми, своєю чергою, готові збільшити у шість разів. Проїде зерно швидше. Ми були в реальній ситуації, коли 15 діб чекали машини на польському кордоні. Дуже круті поляки, дуже круто спрацювали. Так само [потрібно] на словацькому кордоні".
Окремо Мустафа Найєм наголосив на необхідності запровадження спільного митного контролю, переговори щодо якого тривають вже пів року. Причину тривалості процесів Найєм вбачає у зайвому бюрократизмі та інертності у ставленні до війни: "Ми, наша митниця, прикордонна служба, Мінінфраструктури повністю готові синхронізувати наші процедури з Європейським Союзом, щоб оминати всі ці контрольні точки. Ми можемо робити одне вікно на кордоні, це до того ж економія", - каже урядовець.
За його словами, у цьому напрямку тільки зараз починається перший раунд перемовин з польськими колегами, які були ініційовані ще в березні.
Варто додати, що, за словами радника прем’єр-міністра Словацької Республіки з питань транскордонного співробітництва Едуарда Бураша, 23 листопада на українсько-словацькому кордоні відбудеться круглий стіл за участі представників словацького уряду. Під час зустрічі планується вирішити всі “вузькі” моменти у питаннях українсько-словацького прикордонного співробітництва.
Ірина Бреза
До теми
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- “Вуйко Еко”: як ветерани Вуйко, Грузин і Директор на Закарпатті крафтовий бізнес започаткували
- Нести вантаж війни легше удвох: історії любові й боротьби
- Книги, які найчастіше купували в Ужгороді від початку 2025 року
До цієї новини немає коментарів