"Ми приходимо в 3-4 години ночі, готуємо". Як працює їдальня Ужгородської школи в умовах війни
Свіжі овочі та фрукти, бобові та м’ясо — такі продукти в меню Ужгородської загальноосвітньої школи №20 — ліцеї "Лідер". Що готують учням на обід, скільки він коштує та як працюють кухарі в умовах війни.
Нове меню — від Євгена Клопотенка — ввели ще до повномасштабної війни, розповіла шкільна лікарка Світлана Матяшовська.
"Спочатку діти, звичайно, не дуже сприймали броколі, цвітну капусту, але тепер уже звикли. І вдома не дуже вживають цвітну капусту чи броколі, чи якісь овочі. Діти звикли до більше солодкого, до більше каш, мучного. А так тепер вже сир більше, молочні продукти. Зменшили кількість цукру, кількість солі. Забрали різні ковбасні вироби, сосиски, сардельки. Додали більше овочів, більше фруктів. В основному сезонне. Крім того зменшили кількість макаронних виробів. Додали бобові: горох, зелених горошок, квасолю. Цукор замінили на мед, на горішки", — каже шкільна лікарка Світлана Матяшовська.
Нове меню ввели частково, розповідає кухарка Лідія Мешко. "Вводили пасту під соусом болоньєзе, панкейки готуємо. Готуємо нагетси, теж дітки їх дуже полюбляють. Подорожчали ціни трошки і підняли, звичайно, грошову норму. Тому маємо можливість тепер надати дітям фрукти кожен день, нектар даємо. Овочі теж, свіжу моркву, перчик", — каже жінка.
За словами Лідії Мешко, з початком повномасштабного вторгнення працювати стало важче, зокрема через відключення світла та повітряні тривоги. "Ми приходимо у 3-4 години ночі, готуємо, все заготовляємо. Зберігаємо у теплі, все накриваємо, притуляємо і чекаємо, коли вже включать світло і так підігріваємо. Слава Богу, ми ніколи не зірвали нічого. Всі дітки задоволені, батьки задоволені. Зі своєю продукцією, з буфетною продукцією, в основному, ідемо у сховище. Дітки мають з собою гроші і купують буфетну продукцію", — розповідає кухарка.
Двоє дітей Наталі Павліш навчаються в старшій школі. Жінка розповіла, що дівчата їдять безкоштовно, бо їх тато учасник бойових дій. "Дуже задоволені дівчата. Вони ходять на сніданки. Це завжди свіженькі капкейки, можуть бути сирнички. Обов’язково є фрукти, фруктові десерти, йогурти. Ціни демократичні. Я чую лише позитивні відгуки про їдальню", — говорить жінка.
"Загалом 485 учнів харчуються за бюджетні кошти. 102 учнів — учні АТО. Внутрішньо переміщені особи — 70 учнів. Але цього року збільшилася кількість, тому що 57 учнів — це учні з різних регіонів, які приїхали цього року. Також харчуються безкоштовно діти — це нова категорія, це діти, батьки яких беруть участь безпосередньо у бойових діях. Їх у нашому закладі 30. Звичайно, соціально незахищена категорія, група ризику, їх 148 учнів", — розповіла заступниця директора з виховної роботи Ольга Горняк.
За словами Ольги Горняк, обід для учнів початкової школи коштує 29 гривень 30 копійок, сніданок — 18 гривень 30 копійок. Порція обіду для учнів старшої школи — від 35 гривень.
До теми
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- В Ужгороді розробили карту безбар’єрності та планують запровадити доступне таксі
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
До цієї новини немає коментарів