Ужгородець Олег Гудаш виробляє імпланти, які рятують кінцівки тисяч поранених військових

Ви точно пам’ятаєте фото пораненого морпіха Михайла Діанова із Азовсталі. На його руці був апарат зовнішньої фіксації. А чи знали ви, що такі ж апарати та інші металеві імпланти для військових та цивільних виготовляють у закарпатському Мукачеві? Про виготовлення імплантів, що рятують кінцівки та допомагають людям повертатися до повноцінного життя, Олег Гудаш розповів в інтерв’ю Varosh.

Олег Гудаш

ЯКІСТЬ, ЯК У ЄВРОПІ — ЦІНА, ЯК У КИТАЇ

— Олеже, як давно ви працюєте у сфері імплантології та які імпланти виготовляєте?

— У цій сфері я вже 15 років — спершу був дистриб’ютором і допомагав українським лікарням отримувати імпортні імпланти. А останні 5 років займаюся безпосередньо виробництвом. Раніше в Україні було 5 компаній, які завозили продукцію в Україну — серед них і я. Ми постачали все напряму лікарням і розвивали цей напрямок в Україні — навчали лікарів, розповідали про новинки на ринку. Вчилися разом. Тоді в Україні не було власного виробництва.

Зараз ми робимо титанові пластини, стержні і гвинти — імпланти для остеосинтезу (лікування всіх видів переломів на всі частини тіла). За 60 років класичного лікування переломів у виробників є всі моделі і ми їх усі виготовляємо. Плюс ми можемо робити індивідуальне моделювання імплантів. Зокрема це стосується пластики дефектів черепа, коли на 3D-принтері створюють модель черепа пацієнта і титанова пластина точно відтворює його форму в тому місці, де немає кістки. Для цього є окрема команда.

Моделювання титанових пластин

— Знаю, що в Україні і зараз не надто багато компаній виготовляють імпланти. Чому ви обрали цей напрям і наскільки він складний? 

— Як бізнесмен я обрав вільний і цікавий для себе напрямок. У мене є магазин медтехніки і це було гілкою для розвитку. Я інженер. І коли я був на заводі в Китаї, побачив, що у такому виробництві з точки зору інженерії немає нічого космічного. Технологія справді дуже складна, але для мене вона зрозуміла. Плюс у мене є партнер — завідувач відділення ортопедії і травматології у Мукачеві, який може дещо розробити і підкоригувати з медичної точки зору. Я зрозумів, що ми не гірші за китайців і можемо це робити самі.Зараз близько 70% імплантів, що є в Україні, — це «китай», бо це дешево. У Китаї продукція має нижчу ціну за рахунок дешевої робочої сили і вартості матеріалу — вони мають власний титан. У Європі імпланти теж роблять, але вдвічі дорожче. В Україні також є виробництво титану і робоча сила, порівняно з Європою, не дорога. Скажу по секрету, західні виробники часто клеять свої етикетки на китайські імпланти і продають як європейські. 

— Я так розумію, що різниця не лише у ціні, але й у якості… 

— Звичайно, у цій справі важливий контроль якості. Технічно ми мали можливість виготовляти імпланти ще років 7 тому, але масове виробництво налагодили лише у 2020-му. Зараз на добу ми виготовляємо 100 апаратів зовнішньої фіксації. Нам важливо було забезпечити європейську якість продукції. В Україні процедура перевірки якості така ж як у Європі. А в Китаї все значно простіше, там нормально ставляться до підробки сертифікатів якості і тому там ти можеш купити як високоякісну продукцію, так і неякісну. Щоб продовжувати виготовляти імпланти із українською державною ліцензією, наше виробництво щорічно серйозно перевіряють: обладнання, якість, контроль простежуваності, контроль партії тощо. Тобто тепер ми робимо якісно, як у Європі, а за ціною — як у Китаї.

— Ви сказали, що виробництво імплантів є складним. У чому це полягає?

— Для виробництва імплантів передусім потрібна медична освіта. Бо потрібно розуміти, куди ти що кладеш, щоб усе прижилося, яка анатомія людини, які там м’язи діють, який принцип зростання кістки. Без розуміння цих процесів неможливо щось виготовляти. Тому в мене є партнер-травматолог — Дмитро Білоус. Він бере на себе клінічні випробування і всі покращення проходять через його руки. За всю історію виробництва на пальцях рук можна порахувати випадки, коли імплант не прижився. Це ставалося через діабет, брудну рану чи ще якісь непов’язані з самим імплантом фактори. Претензій не було жодної взагалі, прижилося 99,9% імплантів.

За час роботи у цій сфері я їздив по операційних в Україні та Європі і вивчав, як відбувається встановлення імплантів, тому багато що знаю і розумію сам. Бували випадки, коли лікар скидав рентген і казав мені: «Подивися, що сюди підійде». 

Крім того, виготовлення потребує чіткого контролю сировини — лише певна марка титану, спеціальне обладнання, інженери, які вміють із ним працювати, технологічний процес, бо кожен виріб робиться на кількох станках, очистка і упаковка імпланту, контроль якості. У нас навіть є кімната, до якої такі ж вимоги, як до операційної.

РОЗКРИВ КОМЕРЦІЙНУ ТАЄМНИЦЮ ВЛАСНОЇ КОМПАНІЇ, ЩОБ РЯТУВАТИ ПОРАНЕНИХ

— Що змінилося у вашій роботі з початком повномасштабної війни в Україні?

— Я допомагаю військовим із 2014 року. Із початком повномасштабної війни ми просто тисячами відправляли імпланти у прифронтові шпиталі, де надають першу допомогу військовим. Але поранених було дуже багато і ми просто не могли виготовляти стільки, скільки було потрібно в той момент. 

І хоч я знав, що мені це аукнеться, я розкрив нашу комерційну таємницю, обдзвонив усі підприємства і сказав: «Ось вам креслення. Тільки робіть, бо треба».

Я поясню: в апараті зовнішньої фіксації є деталі, які вживляються у тіло, а є трубки, що залишаються зовні, їх роблять із алюмінію чи нержавійки. Але в кожного підприємства є власні секрети виробництва, форма деталей, покриття, в тому числі і цих трубок. Це комерційна таємниця кожної компанії. Ми дали відкритий доступ до наших технологій. Звісно, креслення імплантів, які встановлюють у тіло людини, я би не ризикнув дати нікому, бо це можуть робити тільки такі сертифіковані підприємства, як наше.

Вважаю, наша заслуга в тому, що ми включилися в критичний момент. Ми врятували дуже багато кінцівок. 

До/після

Крім того, на початку повномасштабного вторгнення були питання з сировиною. Спершу нам довелося замовляти її не в українського дистриб’ютора, а у виробників із Європи та Китаю і через Польщу завозити. Зараз уже використовуємо українську сировину. Але росіяни зруйнували цикл виробництва і тепер наш титан їде в Китай чи Європу, там із нього виготовляють листи, а тоді знову везуть сюди. 

— Виходить, потрібно транспортувати сировину за кордон, потім везти знову сюди і ще й сплачувати мито. Відповідно, вартість українських імплантів зросла?

— Так, вартість української сировини вдвічі зросла через те, що потрібно це експортувати, а потім імпортувати і розмитнювати. Але ми змогли оптимізувати виробництво, щоб здешевити виготовлення, і підняли ціну лише на 20%. На керівних посадах я з 2005 року і в мене є досвід в управлінні бізнесом, тому розумів, як підлаштувати виробництво так, аби не втратити у якості, але й здешевити процес. Ми зменшили кількість відходів, покращили технології. 

— Розкажіть, як вдалося почати співпрацю з платформою UNITED24.

— Мені подзвонили з Міністерства охорони здоров’я і сказали, що знають про наше виробництво. Я проконсультував їх, а тоді ми взяли участь у тендері для UNITED24. 

Можу сказати з власного досвіду, що у Держпідприємстві «Медичні закупівлі України» нульова толерантність до корупції. Мені це дуже імпонує. Вони принципово оголошують тендери на міжнародних майданчиках, де участь можуть брати виробники з будь-якої цивілізованої країни, ні з ким із учасників тендеру не контактують — приємний рівень професійності. І приємно, що ми виграли. У нас купили 7000 апаратів зовнішньої фіксації і планують купити пластини для закриття дефектів черепа, ми та європейські виробники їх консультуємо. 

До того ми двічі вигравали тендер і мали співпрацю з ООН та працювали з американськими фондами.

— Знаю, що ви віддаєте імпланти на потребу військових у лікарні. На Закарпатті це Обласна клінічна лікарня ім. А. Новака, Обласний клінічний центр нейрохірургії та неврології, Мукачівський військовий госпіталь. Розкажіть про ці соціальні імпланти. 

— Люди про нас не знають, про нас знають лікарі. Це і добре, і погано. Нема зловживань, бо на початку ми відправляли безплатно імпланти, а потім я бачив їх на OLX. Після такого досвіду я давав імпланти і вимагав акт, що це пішло військовим. Зараз ми відправляємо їх тим лікарям, яких знаємо особисто. Наприклад, я знаю особисто лікаря, якому відправляю під Дружківку. Так само це стосується Нейроцентру, Обласної лікарні, звідки лікарі особисто дзвонять і кажуть: «Є військовий і нам потрібно». Деяким лікарням імпланти закупили благодійні фонди. 

• Захисниці України. Історії закарпатських військовослужбовиць

— А чи рахували ви, на яку суму вже безплатно передали імплантів?

— Після мільйона гривень я перестав рахувати. Це було десь літом. За 6 місяців повномасштабної. На день ми відправляли по 100 штук — це 100% виробництва.

— Якщо не секрет, яка їхня вартість?

— Від 30 до 50 тисяч гривень це індивідуальний імплант — наприклад, модельована пластина для закриття дефекту черепа. Середня вартість АЗФ біля 2500 грн.

Обласний центр нейрохірургії . Лікарі встановлюють пластину українському військовому

НАШ ІМПЛАНТ СТОЇТЬ У ГОЛОВІ МОГО БАТЬКА

— Що найскладніше у вашій роботі?

— Процес виготовлення нового імпланта. Технологічно. Медицина потужно розвивається. Наприклад, 5 років тому на перелом шийки бедра ставили пластину, а зараз — стержень, бо це краще для пацієнта. Розробка стержня довготривалий процес. І це технологічно складно. Плюс зявилася бойова травма. Ми з партнером сідаємо і буквально придумуємо імплант на ту саму кістку, але такий, що враховує нюанси саме бойової травми. Це теж складно. 

А з моральної точки зору складно розуміти, що твоєю допомогою користуються і перепродають те, що ти віддаєш для порятунку людей. У тебе опускаються руки. Я за бізнес, я сам бізнесмен і капіталіст. Але зроби завод, постав обладнання, пройди сертифікацію і будемо конкурувати, я потисну руку. Я знаю випадки, коли брали мій сертифікат якості і під ним продавали чужі товари.

Завдяки угоді про Асоціацію з ЄС це виправилося. Ринок імплантів з точки зору законодавства у нас дуже цивілізований. 

— Куди продаєте свою продукцію?

— В усі області України та працюємо над тим, щоб вийти на експортні ринки. Ще не підписали контракти, але ведемо переговори з Малайзією, Нігерією, Пуерто-Рико, Німеччиною.

Повідомлення від лікаря з Гадяча

Моя глобальна мрія — замінити Китай у Європі. Ми не комуністи, менше логістичне плече, гармонізований стандарт із Європою, тому я можу дати гарантію якості. Ну і ми Україна. Звичайно, ми занадто маленькі, щоб витіснити Китай із нашого ринку, бо там одне виробництво, як пів Ужгорода. Але свій внесок у розвиток українського ринку я хочу зробити. Я бачив анатомічно неправильні імпланти там, то навіщо нам купувати таке, якщо ми можемо зробити це правильно і якісно тут?

— Чи є у вас особлива історія пацієнта, яка запам’яталася?

— Я можу їх 4 дні розповідати (*сміється, — Авт.). Є пацієнт із Закарпаття, якому поставили наш імплант, я сказав, що йому треба буде на 3 місяці ходунки і милиці. А він сказав, що через місяць прийде із паличкою і ми поїдемо на рибалку. Так і сталося. 

У масштабах України я бачу фото після операції, звіти від лікарів, а коли бачу військових, які йдуть із апаратами, то дуже придивляюся, чи це мій. До речі, так на одному із фото, де Володимир Зеленський відвідує поранених бійців у львівській лікарні, в пацієнта стоїть наш апарат.

Лікар у прифронтовій лікарні

Мій тато потрапив у лікарню в одну палату з військовими. І ті гвинти, які тримають пластини у черепі військових і стоять у батька у голові, він же і пакував своїми руками. Тому я сказав військовим: «За якість ви можете не хвилюватися: те що стоїть у вас, те і в мого батька». 

Ксенія Шокіна спеціально для Varosh

Фото авторки та з особистого архіву Олега Гудаша

  Надіслати другу