«Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
До повномасштабки протитанкові ракетні комплекси практично не використовувалися, зате з 24 лютого 2022 року в підрозділу з’явилося дуже багато роботи.
– Раніше я був водієм, потім номером обслуги, а зараз оператор розрахунку, котрий робить пуск ракети, – розповідає Вадим. – Ми прикриваємо піхоту – обираємо позицію трохи на віддалі й бажано на підвищенні, щоб мати хороший огляд. Ефективна відстань ураження «Стугни» – до 5 кілометрів, і ми часто знищуємо ворожу техніку на максимальних відстанях. Один із останніх прикладів – МТЛБ (багатоцільовий броньований гусеничний тягач). Ціль вдалося знищити вночі. Ми були на чергуванні, спостерігали за своїм сектором через тепловізор і побачили ворожу «мотолигу», яка почала рухатися в бік наших позицій. Почекали, поки вона об’їде підбиту техніку (яка могла збити з курсу ракету), і як тільки «мотолига» наблизилася на 5 кілометрів, зробили пуск. Від прямого влучання тягач загорівся й згорів повністю, екіпаж не врятувався – ми бачили все через тепловізор.
Раніше розрахунок Вадима знищив ще дві цілі – танк Т-72 і БМП-3.
– Це вдалося зробити в один день під час боїв за село в Запорізькій області. Спочатку ми влучили ракетою в БМП-3, а потім у танк Т-72, який рухався й вів вогонь по нашій піхоті. Є відео з дрона – танк горів дуже видовищно. Обидві цілі наш розрахунок знищив впродовж години…
Дома, на Рівненщині, бійця чекають дружина й двоє синів. Саме рідні люди – найбільша мотивація ефективно воювати. У Вадима є ще молодший брат, котрий також служить у 128 ОГШБр, щоправда, в танковому підрозділі.
– Ми хоч і в різних місцях, але постійно на зв’язку. Брат танкіст, а я протитанкіст і буває, що ми підколюємо один одного з цього приводу. Я старший, то кажу: «Дивися, не балакай мені багато, бо я протитанкіст і знаю, де ти стоїш», – сміється Вадим.
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів