«Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
До повномасштабки протитанкові ракетні комплекси практично не використовувалися, зате з 24 лютого 2022 року в підрозділу з’явилося дуже багато роботи.
– Раніше я був водієм, потім номером обслуги, а зараз оператор розрахунку, котрий робить пуск ракети, – розповідає Вадим. – Ми прикриваємо піхоту – обираємо позицію трохи на віддалі й бажано на підвищенні, щоб мати хороший огляд. Ефективна відстань ураження «Стугни» – до 5 кілометрів, і ми часто знищуємо ворожу техніку на максимальних відстанях. Один із останніх прикладів – МТЛБ (багатоцільовий броньований гусеничний тягач). Ціль вдалося знищити вночі. Ми були на чергуванні, спостерігали за своїм сектором через тепловізор і побачили ворожу «мотолигу», яка почала рухатися в бік наших позицій. Почекали, поки вона об’їде підбиту техніку (яка могла збити з курсу ракету), і як тільки «мотолига» наблизилася на 5 кілометрів, зробили пуск. Від прямого влучання тягач загорівся й згорів повністю, екіпаж не врятувався – ми бачили все через тепловізор.
Раніше розрахунок Вадима знищив ще дві цілі – танк Т-72 і БМП-3.
– Це вдалося зробити в один день під час боїв за село в Запорізькій області. Спочатку ми влучили ракетою в БМП-3, а потім у танк Т-72, який рухався й вів вогонь по нашій піхоті. Є відео з дрона – танк горів дуже видовищно. Обидві цілі наш розрахунок знищив впродовж години…
Дома, на Рівненщині, бійця чекають дружина й двоє синів. Саме рідні люди – найбільша мотивація ефективно воювати. У Вадима є ще молодший брат, котрий також служить у 128 ОГШБр, щоправда, в танковому підрозділі.
– Ми хоч і в різних місцях, але постійно на зв’язку. Брат танкіст, а я протитанкіст і буває, що ми підколюємо один одного з цього приводу. Я старший, то кажу: «Дивися, не балакай мені багато, бо я протитанкіст і знаю, де ти стоїш», – сміється Вадим.
До теми
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити

До цієї новини немає коментарів