«Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади

– Після закінчення курсів мені пропонували на вибір кілька бригад, то я вибрав 128 ОГШБр, про яку багато чув, – каже боєць. – І не шкодую. Я не проходив строкову службу, тому це мій першій армійський досвід. Але швидко адаптувався. Колектив тут чудовий, це по суті друга сім’я. Я в нашій батареї служу найменше, однак мене з перших днів дуже гарно прийняли, все пояснили, показали. А ще в нас дуже хороший командир батареї (його позивний Кабан). Він прислухається до бійців, ставиться по-людськи, тому його всі поважають. Коли хороший командир, навіть важка служба йде легше, простіше, а це дуже важливо для будь-якого підрозділу.
Більшість часу артилеристи-самохідники живуть у посадках, ночують у бліндажах. Для колишніх цивільних людей це незвично, але бійці призвичаїлися й ефективно виконують бойові завдання.
– Наша САУ-шка старенька, однак працює гарно і влучно. Півтора місяця тому нам довелося прикривати вогнем наших гірських штурмовиків, позиції яких кілька днів безперервно штурмували росіяни. То ми за дві доби однією гарматою вистріляли 150 снарядів. Найдальший постріл був на 14 кілометрів, найближчий – на 4. Наша бойова позиція знаходилася близько до лінії фронту, в зоні ураження ворожих FPV-дронів. Однак тоді дув сильний вітер, тому росіяни не могли задіяти дрони. З іншого боку, наші безпілотники теж не літали й не могли допомогти піхоті, тому основну роботу з вогневої підтримки виконали ми. Я чудово розумію, що артилерія працює на піхоту, від її ефективної роботи часто залежать життя піхотинців. Всі ворожі штурми тоді вдалося відбити, і коли наші хлопці дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…
До теми
- Герої без зброї: начальник групи автотранспортного забезпечення та ремонту техніки Андрій Лісков про руйнівну війну, ризики та відбудову
- «Я порадив сусіду, котрий ховається дома, навчити поводженню зі зброєю своїх дітей. Бо якщо воювати не хоче він, тоді доведеться їм…» - воїн 128-ї бригади
- Від спецефектів у кіно до виробництва вибухівки на війні. Як боєць бригади «Хижак» керує мануфактурою боєприпасів
- «На бойові завдання людей відправляють тільки після того, як упевняться, що вони досконало володіють технікою…» Історія Дмитра, бійця 128 бригади
- Снайпер "Сєня". Прикордонник Віктор Синько посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- «Війна – це не строкова служба, тут усе по-іншому. Небезпечно, звичайно, але в моральному, психологічному плані набагато легше…» Історія бійця 128-ї бригади
- «На Запоріжжі наша мінометна міна влетіла прямо в люк російського танка, що рухався підтримати піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади
- Снайпер, офіцер, бойовий командир ДПСУ Дмитро Полончак: "Гіршого за Бахмут пекла я не бачив. Але найгірше, що висновків ніхто не робить"
- Герої без зброї: сапер Іван Гуляш про зорі, людей, котрі чекають миру та емоції під контролем
- «Я розумів, що рано чи пізно доведеться воювати, тому сприйняв мобілізацію нормально…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Стараюся їздити на позиції тільки вночі або в погану погоду, бо моя машина – жирна ціль для ворога…» Історія Олександра, бійця 128-ї бригади
- Капелан Микола Багіров: «На війні Бога не ділять»
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
До цієї новини немає коментарів