"Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь

Мар’ян Витязь прийшов у Нацгвардію добровільно. Після проходження базової загальної військової підготовки йому запропонували навчитися працювати з дронами.
"Я погодився, бо це мене цікавило. Поїхав, спробував, і в мене це вийшло досить непогано. Тоді командир запропонував очолити посаду зовнішнього оператора. Так ми й почали нашу роботу з дронами, почали розвиватися й вивчати нові технології", — розповів Мар’ян.
Згодом він поїхав на навчання до Києва, а після цього вирушив на бойові позиції.
"На передовій ми переймали досвід у пілотів, які вже не перший рік воювали. Перший вихід запам’ятався назавжди. Адреналін, усе відбувається дуже швидко, немає часу на роздуми. Треба зробити завдання та швидко повернутися в укриття, бо чим довше ти на відкритій місцевості, тим вищий ризик, що тебе виявлять російські дрони й почнуть по тобі працювати. Але на адреналіні все запам’ятовується дуже добре", — поділився нацгвардієць.
Дрони на передовій: розвідка та збереження життів
Мар’ян виконував бойові завдання на Донецькому напрямку. Він зауважує, що оператори БПЛА допомагають зберігати життя піхотинців.
"Ми намагаємося налаштовувати себе на те, що це наша робота, і ми мусимо її виконувати. Щоб психологічно не заглиблюватися в стресові ситуації, ми сприймаємо це саме як роботу. Головна мета — зберегти особовий склад піхоти", — сказав він.
За словами Мар’яна, дрони дозволяють зменшити ризики для військових.
"Дрон — це збереження особового складу. Відправляти розвідку пішки й ризикувати людьми чи запустити "пташку", яка швидше й ефективніше все розгляне, — різниця величезна. Один дрон може замінити 10 піхотинців. До того ж дрони допомагають знищувати росіян: скиди працюють дуже точно та ефективно. Ми також навчилися уникати російської радіоелектронної боротьби завдяки нашим РЕБ-силам", — розповів військовий.
Зараз Мар’ян Витязь продовжує службу в Національній гвардії. Головним своїм завданням він вважає "збереження особового складу піхоти, забезпечення їхнього життя, а також допомогу та захист держави".
До теми
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
- Найстаріший капелан: отець Іван Ісайович понад 10 років опікується військовими
- «Я довіряю своєму підрозділу, ми працюємо як злагоджений механізм…» Історія бійця 128-ї бригади Сергія
- "Янголи в пікселі": історія військового медика Еріка Глеби, який на фронті евакуював понад тисячу бійців
- Звільнений з полону ужгородець Роберт Балог: “У камері я поставив ціль — максимально себе зберегти”
- «Я не рахую свої трофеї, але це сотні знищених цілей. Моє головне завдання – прикрити нашу піхоту…» Історія бійця 128-ї бригади Івасика
- «Війна – це справжнє пекло на землі, а її наслідки жахають. Вона здатна пробудити мужність навіть у жінок», – Людмила Ціпкало, фельдшерка ДСНС Закарпаття
- Оригінальні роботи Кобзаря: офорти Тараса Шевченка зберігають у Закарпатському художньому музеї ім. Бокшая
- «Війна не завершиться, якщо не буде людей, які допоможуть її закінчити», – прикордонник Леонід
- "Я не український націоналіст, а угорець, але це моя країна". Як садівник із Закарпаття третій рік воює у піхоті
- Історія одного пам’ятника: «Весна» Михайла Михайлюка (ФОТО)
- «До повномасштабної війни я всіма способами намагався уникнути строкової служби, а зараз відчуваю себе, як у сім’ї…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я вірю, що все буде добре, адже я Лакі – щасливчик!» Історія бійця 128-ї бригади
- Степан Гіга про життя без відпочинку, непрості стосунки з Закарпаттям та як писав свої найбільші хіти
До цієї новини немає коментарів