"Колись я соромилася називати себе художницею". Історія 23-річної мисткині Катерини Костик із Закарпаття

Малювати Катерина любила з дитинства. Каже, це завжди був її спосіб проводити час. Але після початку повномасштабного вторгнення малювання стало для неї більшим, ніж хобі.

"Я несвідомо почала малювати щодня. Просто для того, щоб заспокоїтися, знайти внутрішню опору. Саме тому так і назвала виставку — це те, що допомагало мені переживати цей час", — розповіла художниця.

За словами Катерини, справжнім початком свого творчого шляху вона вважає 2025 рік. Саме тоді почала брати участь у виставках, конкурсах та відкрито говорити про себе як про художницю.

"Колись я соромилася називати себе художницею. Думала, що люди не сприйматимуть це серйозно. Згодом зрозуміла, що хочу ділитися своєю творчістю", — каже вона.

Вона вступала до університету з наміром працювати вчителькою української мови.

"Я дуже хотіла бути вчителькою, готувалася до ЗНО, але з часом малювання перестало бути просто захопленням. Це відбулося поступово, без якогось переломного моменту", — розповідає мисткиня.

Першими роботами були портрети. Один із них Катерина намалювала напередодні повномасштабного вторгнення. Згодом друзі почали переконувати її публікувати свої роботи у соцмережах.

Сьогодні художниця працює переважно у стилі сюрреалізму. Каже, саме він дозволяє говорити з глядачем через символи.

Катерина Костик із своєю роботою під назвою "Непрожите "Я". Суспільне Ужгород/Катерина Мешко

Одна з центральних робіт виставки — "Непрожите "Я". На ній зображений хлопець, якого поступово обплітає плющ.

"Для мене плющ символізує нереалізований потенціал. Кожен листок — це причина, чому людина відкладає життя, про яке мріє: фінансові труднощі, відповідальність, страхи, рутина. Але серед цього є один кольоровий листок. Він символізує перший крок. Варто зробити його — і поступово можна звільнитися від усього, що стримує", — пояснила художниця.

Катерина зізнається, що ця робота частково автобіографічна.

"Я малюю майже щодня. Якщо довго не малюю, у мене просідає емоційний стан. З'являється апатія. Бо це справді моє покликання", — каже мисткиня.

Картина "Приліт". Суспільне Ужгород/Катерина Мешко

Ще одна робота — "Приліт" народилася після фотографії наслідків російського удару по Києву.

"Мене дуже вразили емоції жінки на фото. Малювати було психологічно важко. Я навіть працювала над двома картинами одночасно, щоб трохи перемикатися", — додала Катерина Костик.

Переважна більшість робіт художниці виконана графітними та вугільними олівцями. Колір вона використовує лише як окремий символічний елемент. Попри те, що Катерина майже не навчалася в художній школі, техніку графіки опановувала самостійно.

"Графіці я навчалася сама — через спостереження, практику і дуже багато годин роботи", — розповіла художниця.

Портрет ужгородського музиканта Сергія авторства Катерини Костик. Фото надала Катерина Костик

Серед майже 40 робіт є й портрет ужгородського музиканта Сергія, який після втрати обох ніг продовжує грати на флейті на вулицях міста.

"Я три місяці не могла наважитися підійти до нього й попросити дозволу намалювати його. Було страшно. Але він дуже тепло відреагував. Ми познайомилися, і тепер підтримуємо зв'язок", — каже Катерина Костик.

Напередодні відкриття персональної виставки ужгородці почали підтримувати художницю та поширювати інформацію в соцмережах. Зі слів художниці, вона не очікувала такої підтримки.

"Дуже тепло на душі, коли розумієш, що люди просто хочуть підтримати твої намагання. Це неймовірне відчуття", — додала мисткиня.

Робота із нової серії картин про різні темпи життя. Фото надала Катерина Костик

Нині Катерина працює над новою серією картин про різні темпи життя. За її задумом, одна героїня рухається вперед на бджолі, інша — медитує на равлику. Обидві, каже художниця, символізують різні способи жити, жоден із яких не є неправильним.

"Кожна людина живе у своєму темпі. Моє завдання — показати, що будь-який ритм життя нормальний, якщо він підходить саме тобі", — розповіла художниця.

Суспільне Ужгород