Кожен ужгородець може долучитися до зйомок фільму про рідне місто

Про це відомий закарпатський журналіст написав у своїй сторінці в мережі Фейсбук:

Дивно. Чому саме зараз? Що такого приховують ці старі фотографії, щоб несподіванно сформулювалася остаточна концепція та ясне бачення мети, до якої я не міг підступитися десять років? 

Десь у 2005-му, коли повернувся на обласне телебачення, задумав зняти фільм-спогад. Про Ужгород. Саме так: "про Ужгород". Як це "про Ужгород", чесно кажучи, уявляв собі слабо.

В той час самого поняття "обласне телебачення" практично не існувало. Дві години ефіру на добу, година у шість ранку і година в обід. Цікавого ефіру місцевих каналів взагалі було обмаль. Ужгородський 21-й крутив здебільшого якісь фільми, рекламу магазинчиків та об'яви про загублені документи. Яскрава на початку мукачівська студія, яку теж дивились ужгородці, помалі розгубила свої творчі родзинки, перетворившись в політичний проект, хоча телевізійне життя там все ж теплилося. Одним словом, на фоні обмеженого інтернету вакуум "картинки" існував.

Я зібрав невеличку творчу групу і почав збирати матеріал, ще не уявляючи, чим це закінчиться.

Заходити самому в кадр не міг, то ж покликав на роль ведучої Наталку Штефуцу.

Ужгород чомусь бачився з кінця XIX-го віку. Перший мій візит був до драматичного театру, де з великими труднощами знайшов кілька костюмів. І наступного дня о шостій ранку повів близько десятка працівників рідної студії, що тільки збиралася стати "Тисою", на зйомки в історичну частину міста. Задум був пройтися по пустому Корзо без людей, в довгих сукнях з чепчиками, в гусарських мундирах та цивільних сюртуках з циліндрами. Вийшло цікаво.

А далі почався похід до істориків і розчарування. Все це було не те.

Підключив людей, що були відомими в творчому світі і могли сказати "за Ужгород" :)

І досі лежать унікальні записи Віталія Дворцина, Клари Балог, Степана Шолтеса ... Та потрібної форми майбутнього фільму так і не склалося. Проект зайняв своє місце на полиці до кращих часів.

Тим часом на базі мого "Master TV" будувалася нова вже не теле, а кіностудія "cineVIR". Знялися кілька робіт, серед яких "Європровінція", "В очікуванні генія", "Дерево, яке посадив ангел", "Вінко моє, вінко червеноє". Та думки час від часу поверталися до фільму під умовною назвою "50 років одного міста".

Дивно. Чому саме зараз? Що такого приховують ці старі фотографії, щоб несподіванно сформулювалася остаточна концепція та ясне бачення мети, до якої я не міг підступитися десять років?

Так, чи інакше, зрозумів що і як буду знімати. Деталей поки що не розкрию, а пишу про це тут з однією метою. Частину майбутнього фільму складуть записи ужгородців. Починаю їх шукати. Запрошую до проекту і вас, мої фейсбук-знайомі :)