Виставка “Рисунок” Гаврила Глюка відкрилася в ужгородській ILKO Gallery

Напередодні, 17 квітня, в ILKO Gallery відбулося відкриття виставки робіт Гаврила ГЛЮКА під назвою “РИСУНОК”.

Йосип Гомокі, зять Гаврила Глюка, ініціатор виставки:

Сьогодні мистецтво, яке ми бачимо у галереях, переважно сучасне, а класиків виставляють усе рідше. Графіку – тим паче. Тому, вважаю, що ця виставка буде цікавою і для старшого покоління, і для молодого, і для досвідчених майстрів, і для аматорів, і для шанувальників мистецтва загалом.

Архів робіт Гаврила Глюка, на щастя, великий. Ми з покійною дружиною 30 років прожили разом і у нас ніколи не було мети розпорошити, розпродати ці роботи. Навпаки – кожні 5 років ми робили великі ювілейні виставки. А в кращі часи – намагалися знайти якісь роботи і купити їх собі назад.

Що ж до самої виставки, яку ми зараз відкрили в “Галереї Ілько”, то вона унікальна тим, що досі виставки суто графіки взагалі не було. Переважно це були виставки змішані, в яких графіки було максимум 30 відсотків.

Ілдіко Молнар, заступник начальника управління культури облдержадміністрації, ініціаторка виставки:

Ця виставка була дуже потрібна. І людей насправді дуже цікавить графіка Глюка, адже вона майже не була представлена досі. Тому я дуже рада, що цей проект здійснився.

Це ювілейний рік для творчості Гаврила Мартиновича – 60 років тому він отримав срібну медаль на всесвітній виставці у Брюсселі за роботу «Лісоруби». Ця картина об’їздила увесь світ. Ювілей – це завжди хороший привід для того, аби глибше вивчити митця і тому ми вирішили, що прекрасно було б видати каталог суто про графіку Гаврила Глюка. Ми звернулися до фонду Габора Бетлена та до Генерального консульства Угорщини в Ужгороді і отримали підтримку. Робота вже активно триває, тому незабаром цей каталог побачить світ.

Михайло Сирохман, мистецтвознавець:

До мистецького простору, вибудованого живописом Гаврила Глюка, входить також ареал, утворений його численними рисунками олівцем. У спадщині всіх закарпатських художників різною мірою присутня ця проста, доступна і водночас вишукана й неймовірно багата виражальними можливостями техніка. Однак для жодного з цих митців класичний олівець не став важливим творчим інструментом, жоден не створив таку кількість настільки довершених реалістичних рисунків, як це зробив Глюк. Увесь масив зібраного й, на щастя, не розпорошеного рисункового багатства свідчить, що художник любив олівець, досконало володів ним, тішився його можливостями – швидким бігом ліній, штрихувальними партіями різних тональностей, "кадруванням" натурних сценок. Манера роботи олівцем присутня і в інших техніках – у малюванні вугіллям, пастеллю, фломастером. Навіть акварель у Глюка найчастіше працює чисто графічно – контурно чи тонально увиразнює намальоване рисувальними інструментами.

Глюк знайшов свій затишок в Ужгороді. Тепла, м'яка, ввічлива людина, він міг бути рішучим у важливих питаннях. Так було в 1947 році, коли він, вже одружений мешканець Кишинева, вирішив перебратися до Ужгорода. Глюк угадав чи відчув свою долю. Закарпаття стало для нього усім, а він для нього – одним з небагатьох, що на такому рівні прославили його живописно. До щасливої закарпатської частини його життя належить і абсолютна більшість рисункової спадщини.

Експозицію можна буде переглянути до 13 травня.