Навчання за кордоном після 9 класу: Німеччина, Австрія, Угорщина...

Найкращий варіант для українців – Словаччина. Всього 120 кілометрів від рідного міста, але різниця колосальна. Словацька мова займає своє місце серед групи слов’янських мов, так само, як українська. Вивчення мови буде вартувати вам небагато зусиль. Як людина з досвідом, раджу звернути увагу на граматику.
В місті Пряшів знаходиться гімназія, яка з радістю приймає українських учнів. Гімназія імені Тараса Шевченка – навчальний заклад, який відкриє вам двері в Європу. Мені було 15 років, коли я вирішила продовжити навчання там. Їдучи в Пряшів, я була переконана, що різниці не відчую. Я дуже помилялася. Сама атмосфера в закладі змушує посміхнутися. Ефект підсилює наявність душів в спортзалі, власний шкафчик та музика. Музика грає сповіщаючи про початок уроку. Може навіть лунати пісня з відомого серіалу „Друзі“.
Це ідеальний варіант для дітей, які планують здобувати вищу освіту на найкращому рівні. Таке життя зробить підлітків більш самостійними та навчить їх нести відповідальність за свої вчинки. Величезним плюсом є наявність україномовних викладачів, які завжди допоможуть.
Навчання триває 4 роки. Майже кожен марить європейською освітою. Ви ж в свою чергу зможете пишатися не лише вищою, але й середньою. На третьому році навчання у вас з‘являться семінари. Непотрібні вам предмети в майбутньому буде викреслено з вашого розкладу. Тут навчатимуть вас лише важливим речам. Навіщо ж витрачати енергію на фізику, якщо ви майбутній філолог?
Для закінчення навчання потрібно здати екзамен – maturita. Репетитори не потрібні. Повну підготовку забезпечить школа. „Де ж я буду жити?“- спитаєте ви. Приватний шкільний гуртожиток стане вашою домівкою. Батькам не потрібно псувати свої нерви. Адже це не стандартний гуртожиток з сусідами тарганами та здичавілими студентами. Учні неповнолітні, отже посилений контроль забезпечено. Починаючи від вихователів на кожному поверсі та закінчуючи поверненням в свою кімнату о 20:00. Майбутнім учням раджу не розчаровуватися. Насправді там дуже весело, не дивлячись на обмеження. В гуртожитку учням буде забезпечене повноцінне харчування. Освіта в Європі – можливо.
Юлія Дідик
Uzhgorod.net.ua
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів