Сійо, банда: чим живе ужгородський комік Володимир Гончарук та його вірусна комедія про Владку й Діму

Цікавий парадокс: хлопець працює у Закарпатській обласній раді, та попри цей статус залишається собою — Вовою Гончаруком, і у вільний час випускає кумедні й провокативні історії про Владку й Діму, – пише Varosh.

Ми розпитали у Володі про ідею, сюжети, ажіотаж довкола героїв, миттєву славу, роботу у держслужбі, хейтерів, а також плани.

700 тисяч переглядів за добу

— Розкажи, як ти вирішив зайнятися відеопародіями, що наштовхнуло? Про що було перше відео, що надихнуло до його створення?

— Перший відосік з пародією на Владку й Діму стався випадково (йдеться про діалог реальної закарпатської пари у прямому ефірі в інстаграмі, де дівчина критикує стиль свого хлопця, — ред.). Я побачив у соцмережах багато репостів прямої трансляції, де Владка розпинається на Діму, то й вирішив відзняти на них пародію. Поїхав додому, знайшов у сестри ліфчик, кофту, футболку, вдягнув хустку на голову, записав, змонтував, закинув, а вранці дивлюся — стільки репостів. То я вирішив і далі пробувати робити такі відео.

— Якою була наступна ідея?

— Друге відео зробив через 4 дні після першого, наближалося 8 Березня, то думав собі, от і привід показати щось про сімейні стосунки. Я робив його вночі, перед святом, знімав усю ніч, до шостої ранку монтував, закинув на початку дня, і на хвилі попереднього відео наступне зайшло у рази сильніше! Воно як розгулялося, стало культовим, бо люди вітали один одного моїм відео.

— Скільки переглядів, лайків, шерів збирали твої відео? Ти очікував ажіотаж?

— Я взагалі не очікував резонансу!

За годину після публікування першого відео почалися репости, за тиждень в інстаграмі назбиралося 4 000 лайків, десь 400 коментарів,  близько  4 000 репостів. У фейсбуці перше відео мало близько 500 000 переглядів, десь 8 000 репостів. А найвибуховіше було про 8 Березня, воно мало найбільший фідбек. В інстаграмі — до 7 тисяч “відправлень” один одному, 8 000 “збережень”, 8 000 лайків, близько 800 коментарів, а у фейсбуці за першу добу назбиралося 700 000 переглядів.

— За першу добу 700 тисяч? Ти тоді усвідомив, що цим варто і надалі займатися?

— Так! Я завжди хотів чимось таким займатися, раніше записував різні відео, але це було не те, я не міг зловити те, що треба, я хотів знайти певну лінію, і не міг зрозуміти, яку саме. А вже ці ролики наштовхнули й надалі знімати як про Владку і Діму, так і багато інших…

— Скільки фоловерів додалося у тебе в інстаграмі, фейсбуці?

— До публікації першого відео у мене було 5 500 підписників в інстаграмі, а стало 17 000 (у день проведення інтерв’ю, — ред.). А у фейбуці прийшло рівно 10 000 користувачів.

Реакція прототипів

— Що було далі? Що нового знімав про Владку і Діму, як підтримував інтерес аудиторії?

— Я кидав наступні відео, наприклад, про Пасху. Згодом додав ще одну героїню — маму. Нові серії підтримували зацікавленість глядачів, ролики збирали близько 300 000 переглядів, до 4 000 лайків. З появою нового персонажа рейтинг зростав, тому що образ мами близький багатьом. Хтось більше любить Владку, хтось тещу, а хтось — Діму, якого всі щемлять, але він є собою — залишається добрим.

— Як реагувала реальна Владка?

— Одразу під першим відео вона написала, що це таке, навіщо це. А я і сказав, що це відео про багатьох Владок і Дім у світі.

— А що Діма казав?

— Діма зателефонував мені після відео про 8 Березня, не одразу зізнався, що це він. Казав, що мама розбудила його зі словами “там нове відео про вас”. Мама також казала, що все село говорить, показує пальцем. Я пояснив йому, що тільки перше відео про них них, а всі інші — ні. Хлопець просив змінити імена, я відповів, що не можу, бо інші імена вже не пасують. Але ми з Дімою усе з’ясували і порозумілися.

— Що ще знаєш про реальне життя Владки і Діми?

— Мені люди досі скидають у діректі, фейсбуці про Діму і Владку. Владка, до речі, видалила свою оригінальну сторінку. Казав їй, не треба було видаляти, бо тепер, думаю, вона би бомбанула.

До речі, Діми не було у тому першому відео, то для пародії я вигадав його персонаж. Згодом я бачив справжнього Діму, тому знаю, що 100% відтворив його образ — темпом розмови, зовнішністю, характером.

Нові ідеї та монетизація

— Які подальші ідеї? Зміна тематики, нові герої, всеукраїнська аудиторія глядачів?

— Мікросеріал про Владку й Діму, про місцеву сімейку Адамсів, як би він не розвивався, все одно залишатиметься рідним тільки для Закарпаття. Як не крути, у нас не всі розуміють діалект, а в інших областях — одиниці. З інших регіонів багато-хто пише, що смішні міміка, візуалізація, інші деталі, але слова незрозумілі. Тому цей проєкт — винятково для Закарпаття. Так, можна розвивати персонажів, але аудиторія не буде збільшуватися так, як спочатку. Наприклад, тепер після кожного відео підписуються десь від 300 людей, а після 8 Березня одразу прийшли тисячі. Саме тому хочу робити й чисто україномовні відео, аби всі українці розуміли, про що йдеться.

— Чи вдалося тобі монетизувати свій акаунт? Як часто звертаються рекламодавці, який відсоток пропозицій приймаєш?

— З’явилося багато пропозицій реклами, мені це було дуже дивно, бо я до такого не був готовий. Це навіть було трошки дико, бо я простий хлопець. Мені пропонують багато реклами, та я її не беру, аби люди не думали, що роблю відео, щоб отримати гроші з соцмереж — з інстаграм-реклами чи з фейсбуку. Зі 100% пропозицій погоджуюся, може, на один відсоток і дуже рідко. Особисті сторінки, інші блоги практично не рекламую, якщо ж просять друзі, знайомі — тоді можна. Але якщо цікаве, масштабне щось, тоді погоджуюся на співпрацю. Та все одно вважаю, що зарано братися за рекламу.

Гуморист у облраді

— А тепер розкажи, де ти працюєш, ким? І як на роботі ставляться до твоїх відео?

— Хороше питання, чекав його (усміхається, — ред.). Працюю у Закарпатській обласній раді, моя посада — головний спеціаліст відділу транскордонного співробітництва. На робочих заходах про мене часто кажуть “двіжок-апарат”, бо я не можу ходити як інші люди (сміється, — ред.).

— Як на тебе реагують чиновники?

— На роботі всі вітаються зі мною “сійо, банда”, а я аналогічно відповідаю усім – від керівників до водіїв, прибиральниць, усім!

— Голова облради як з тобою вітається?

— Періодично — “сійо, банда”, “сійо, банда, що там, як, бачив, дивився тебе”.

— Тобто в облраді стежать за тобою?

— Так, от кажуть, “бачили, прикольно”. Інколи говорять, що все добре, але не треба так кричати, а я погоджуюся. На роботі ставляться нормально, все розуміють. До речі, у нас, на п’ятому поверсі (йдеться про будівлю Закарпатської ОДА, — ред.), всі хороші, всі усміхаються, радісні.

— Керівництво не пропонувало зробити відео про облраду?

— Навіть якби пропонувало, то я напевно не знімав би, бо потім довелося би розгрібати (усміхається, — ред.). Я не хочу у відео залучати роботу, держслужбу, це не місце для відео, там серйозні люди працюють.

І краще хай мені ніхто не каже, “давай знімемо по приколу”. Бо вже проскакувало щось подібне, то ще дві такі ідеї, і я зроблю відео, закину, а ті ж люди говоритимуть, що для чого це було робити.

— А критикували на роботі? Мовляв, ти держслужбовець, маєш бути більш строгим, для чого ти це знімаєш…

— Так, говорили під час моєї атестації на підвищення кваліфікації. Така атестація для держслужбовців відбувається кожні три роки. Все було нормально, але наприкінці сказали мені про етикет держслужбовців, а я усміхався у відповідь. Закидали, що це все трішки неправильно, про заробітки питали, а я й пояснив, що нічого на цьому не маю, роблю відео у своє задоволення. І тоді одна хороша людина сказала, що це ж тренд, це нормально, от президент — із кварталу, головне — робити це поза роботою.

Навіть якби мені сказали не знімати відео, я відповів би окей, і зайнявся би цим у суботу. Я цілком виконую свої обов’язки на роботі, а вільний час — для власного хобі.

Про рідних і хейтерів

— Як відреагували на твій проект рідні, друзі?

— Чесно — відреагували позитивно. Але я розумію, що близькі люди не скажуть, “чуєш, це гівно, парєнь, що ти робиш”. Все добре, дивляться, підказують, що можна покращити.

— Дієві підказки?

— Так. Я звертаю увагу на всі підказки — негативні, позитивні. Я дивлюся за всім. У мене навіть є головний редактор — моя дівчина Настя, вона першою переглядає усі відео перед публікуванням.

Ось у перших відео були фрази про церкву, то чоловік десять написали у фейсбуці, що все класно, але Бога згадувати… Я відповів, добре і “викреслив” це.

— А хейтерів маєш?

— Так, поіменно не назву, але читаю всі коментарі. Пишуть, “чувак, удалися”, але воно мене дуже веселить, добре до цього ставлюся, не відповідаю агресією. Пишуть, куди я лізу… Я не видаляю коментарі, бо критика — це добре. Якщо є критика, то і далі щось є — світло в тунелі. Якщо нема критики, то ти, “парєнь”, не добре робиш. Я аналізую коментарі, роблю висновки, тому і наступні відео вже створюю по-іншому.

Varosh

Фото: Карл Смутко

 

20 лютого 2020р.