100 років тому в Ужгороді працювала потужна паротурбінна електростанція (ФОТО)

Саме з такою метою тележурналіст Олександр Герешко дослідив, як розпочиналася електрофікація Ужгорода в соцмережі Фейсбук.
"Історія ужгородської енергетики почалася у 1931 році. Саме тоді розпочала роботу Ужгородська паротурбінна електростанція із двома генераторами встановленою потужністю по 2,5 тисяч кіловат. А в 1933 році збудували лінію електропередач напругою 35 кіловольт від Ужгорода на Перечин, Чоп, Сваляву аж до Великого Бичкова на Рахівщині. Ця електростанція не була першою в краї. Найпершу тут збудували ще за часів Австро-угорської імперії у 1890 році в Мукачівській пивоварні графа Шенборна. Незабаром невеличку електростанцію для власних потреб запустив ужгородський млин. Це люто нервувало Уряд та мешканців міста, які заздрісно дивилися на промені яскравого світла за огорожею млина. Мер міста Ужгорода у грудні 1893 року звернувся з заявою до загальних зборів депутатів міської Ради щодо електроосвітлення вулиць міста Ужгорода.
Після багатьох пропозицій був укладений Договір, яким Уряд міста Ужгорода надав право акціонерному товариству «Ужгородська меблева фабрика» провести електроосвітлення вулиць міста. На основі цього договору починаючи з вересня 1902 року узаконилось право надання послуг з електроосвітлення не тільки вулиць міста, а також великих та малих магазинів, адміністративних будівель та приватних будівель, тобто - розпочалася електрифікація міста Ужгорода. У вересні 1902 року вперше були освітлені будинки, вулиці і площі міста Ужгорода відповідно до угоди між урядом міста і Ужгородською меблевою фабрикою. Працювали всього дві парові машини потужністю 60 і 80 кінських сил, виробляючи електроенергію постійного струму напругою 220 вольт. Серед 17 тис. жителів тогочасного міста споживачами електроенергії були лише 75. У 1903 році електроосвітлення одержало місто Мукачево, в 1908 році – Берегово, а в 1913 році місто Севлюш (Виноградово) та Королево над Тисою.
У 1929 році було створене нове акціонерне товариство «Підкарпаторуські електростанції» та з ініціативи фірми «Колбен-Данек» в Ужгороді розпочалося будівництво потужної на той час паротурбінної електростанції, яку ми бачимо на фото. Доля колись важливої для міста споруди наприкінці століття була драматичною. Коли електроенергії їй виробляти вже не довіряли, старе обладнання вивезли і перетворили енергетичну гордість краю на звичайну котельню. Та це теж було недовго, Ужгород став першим українським містом, яке відмовилося від централізованого теплопостачання", - написав Олександр Герешко.Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
До цієї новини немає коментарів