40 кімнат і 20 ванних кабінок: історія закарпатського мінерального курорту ХІХ століття

Історія курорту Поляна сягає 1868 року, хоча вивчення і розлив місцевих вод розпочалось задовго до цього, пишуть Богдана Носа та Віктор Суліма у своєму проекті Туристика Закарпаття. На початку комплекс складався із 40 житлових кімнат та 20 ванних кабінок. Засновники першого оздоровчого закладу у Поляні — Csomár István, Aisdörfer i Gottesman, Jákob Lob. Останній одноосібно управляв ним із 1913 р., а після І світової війни цю функцію перебрав на себе його син Jákob Mózes. То була єврейська сім`я, до якої з повагою ставилася влада. Відомо, що у 1907 р. комплекс згорів. Із труднощами, але відновився. Курорт завжди користувався популярністю.
.jpg)
Подаємо типове рекламне оголошення із газети про початок літнього сезону за 1887 р. Розвивався він і протягом чеського періоду, коли багато закарпатських оздоровниць позначались певним занепадом. В угорській пресі того часу про нього писали як “найкращий на Підкарпатській Русі”. Станом на 1939 р. на території комплексу діяв електрофікований готель з подачою у номери горячої/холодної води і купальний комплекс із модерно облаштованими ваннами.
.jpg)
Можна було замовити освіжаючу хвойну ванну (1,5 пенге), сірчану (1 пенге) та вуглекислу (3 пенге). Вартість повного пансіону коливалась від 4 до 6 пенге. У приватному секторі, звичайно, обходилось дешевше. На різні запити, пропонувалось звичне харчування, кошерне чи дієтичне. Влітку організовувались походи та екскурсії, взимку — лижний відпочинок. Для порівняння подаємо трохи статистики: за літній сезон (травень-вересень) 1939 р. офіційно бальнеологічний курорт прийняв 1600 відвідувачів, тоді як Синяк — 260 осіб.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів