40 кімнат і 20 ванних кабінок: історія закарпатського мінерального курорту ХІХ століття

Історія курорту Поляна сягає 1868 року, хоча вивчення і розлив місцевих вод розпочалось задовго до цього, пишуть Богдана Носа та Віктор Суліма у своєму проекті Туристика Закарпаття. На початку комплекс складався із 40 житлових кімнат та 20 ванних кабінок. Засновники першого оздоровчого закладу у Поляні — Csomár István, Aisdörfer i Gottesman, Jákob Lob. Останній одноосібно управляв ним із 1913 р., а після І світової війни цю функцію перебрав на себе його син Jákob Mózes. То була єврейська сім`я, до якої з повагою ставилася влада. Відомо, що у 1907 р. комплекс згорів. Із труднощами, але відновився. Курорт завжди користувався популярністю.
.jpg)
Подаємо типове рекламне оголошення із газети про початок літнього сезону за 1887 р. Розвивався він і протягом чеського періоду, коли багато закарпатських оздоровниць позначались певним занепадом. В угорській пресі того часу про нього писали як “найкращий на Підкарпатській Русі”. Станом на 1939 р. на території комплексу діяв електрофікований готель з подачою у номери горячої/холодної води і купальний комплекс із модерно облаштованими ваннами.
.jpg)
Можна було замовити освіжаючу хвойну ванну (1,5 пенге), сірчану (1 пенге) та вуглекислу (3 пенге). Вартість повного пансіону коливалась від 4 до 6 пенге. У приватному секторі, звичайно, обходилось дешевше. На різні запити, пропонувалось звичне харчування, кошерне чи дієтичне. Влітку організовувались походи та екскурсії, взимку — лижний відпочинок. Для порівняння подаємо трохи статистики: за літній сезон (травень-вересень) 1939 р. офіційно бальнеологічний курорт прийняв 1600 відвідувачів, тоді як Синяк — 260 осіб.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів