Ти можеш допомогти: Волонтеріат УжНУ просить підтримати університетських медиків

Відкриті крамниці, тераси кафе, сотні людей на вулицях – Ужгород повертається до життя. Про карантин нагадує хіба що нестача громадського транспорту й перехожі у масках. Але для медиків реальність інша: вони досі щодня ризикують здоров’ям, ідуть до інфікованих COVID-19 пацієнтів і місяцями не обіймають близьких. Серед них чимало викладачів і студентів УжНУ.
Ганна Мелеганич
Координаторка Волонтеріату УжНУ Ганна Мелеганич каже: «Від початку карантину наш Волонтеріат долучився до низки благодійних ініціатив міста. Водночас ми представляємо університет – численну спільноту Ужгорода. Тому вирішили зосередити увагу й на допомозі ужнівцям. У березні ми оголосили акцію «Свій до свого», на продовження якої у травні вирішили підтримати наших медиків – студентів і викладачів, які безпосередньо працюють із хворими на COVID-19. Маємо пам’ятати, що в той час, коли більшість із нас залишається вдома чи повертається до звичного життя, медики мають справу з цим захворюванням щодня і весь час потребують засобів індивідуального захисту. Ми вирішили закупити респіратори й багаторазові захисні костюми для них. Тому закликаємо тих, хто хоче допомогти, долучатися, адже наступного тижня вже плануємо робити замовлення необхідних засобів».
Волонтеріат УжНУ вже зібрав 2600 гривень для того, аби закупити засоби індивідуального захисту для наших медиків. Цих грошей вистачить усього на близько 25 респіраторів або 10 захисних костюмів. Їх можна використовувати лише по одному разу. Тож для більш суттєвої допомоги Волонтеріат просить викладачів та студентів згуртуватися і підтримати своїх. Збір триває до 1 червня.
Не залишайся осторонь. Підтримай своїх. Щоб допомогти – телефонуй: 0509093018 (Ганна Мелеганич, координаторка Волонтеріату УжНУ) або 0509799220 (Марія Треліс, координаторка Волонтеріату на медичному факультеті).
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- Мріє повернутися у звільнений Маріуполь: Кіра Обединська про поранення, вивезення у ДНР і нагороду "Майбутнє України"
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів