Підкарпатська Русь, або Закарпаття в об’єктиві чеських дослідників: Богуміл Ваврушек

У східні глибинки новоствореної післявоєнної держави потягнулися не лише службовці, військові та архітектори, але й дослідники життя місцевого населення русинів-українців, що в своїй більшості не вміли ні читати, ні писати… Серед цих дослідників були і журналісти, і письменники, і навіть фотографи-аматори, що залишили нам як неймовірні писемні спогади й твори, так і дивовижні світлини. А разом з ними – можливості для самодослідження.
Із перспективи років і ключових історичних моментів минулого століття, можемо оцінити вплив тогочасної політики державотворення чехів і словаків на своїх сусідів-слов’ян, які отримали автономію, і чи не вперше за тисячоліття можливість проявити себе. Як результат, маємо і національну самоідентифікацію, і Карпатську Україну, і проголошення незалежності в Хусті.
Цією публікацією розпочинаю розповіді про дослідників Підкарпатської Русі, зокрема фотографів, які залишили нам такий спадок, що не перестає вражати навіть через століття!
І перший із них – Богуміл Ваврушек.
Богуміл Ваврушек у 1931 році (cs.wikipedia.org).
Bohumil Vavroušek (25.06.1875 – 06.10.1939) народився у чеському містечку Славетині, навчався в учительському інституті, а потім працював вчителем у сільських школах, пізніше – у празьких Виноградах.
Вже в 1909 році він їздив у подорож на схід – до Галичини, і камера стала його вірною помічницею. Однак, у його випадку йшлося не про фіксацію швидкоплинних моментів із мандрів, а про документування народних дерев’яних споруд, особливо церков, сільських будівель, кладовищ та каплиць.
Вівця, схрещена з сарною, Грушів, 1920-ті
Він із науковою точністю, з уважністю до деталей, каталогізував роботи анонімних будівельників та майстрів, щоб підтвердити їх майстерність та мистецькі здібності. Як результат документації народної архітектури – монументальні публікації: «Мальовнича Словаччина: історичні та архітектурні пам’ятки, зразки різноманітних костюмів, будівель, мистецтва та побуту словацького народу»; «Дедина» – 516 фотографій народних споруд в Чехословацькій Республіці; «Церква в селі та в місті» – 615 фотографій церковних будівель в Чехословацькій Республіці та «Церковні пам'ятки в Підкарпатській Русі» в 1929 р..
Книга «Церковні пам'ятки в Підкарпатській Русі» 1929 р.
Життя на полонині
Експедиції в Підкарпатську Русь вабили фотографів завдяки своїй дикості та певній романтичності. Популярності цього забутого Богом регіону сприяли роман Карела Чапека «Гордубал», або книга Івана Ольбрахта «Микола Шугай – розбійник». Відтак, що не менш важливо, потужно культивується туризм.
Виготовлення єврейських надгробків, Підплеша-Тячів
У ХХ столітті наш край зазнав багатьох політичних потрясінь. Хоча зараз можна сказати, що період, коли він був частиною Чехословацької Республіки, належить до щасливих періодів нашої історії. Після війни, у червні 1945 р., вся Підкарпатська Русь із майже мільйоном жителів була примусово приєднана до Радянського Союзу, і тут запанувало «комуністичне середньовіччя».
Інтер’єр хати, Загаття
У 2018 році, в Празі, пройшла виставка «BOHUMIL VAVROUŠEK: PODKARPATSKÁ RUS», як нагадування про забутого фотографа Богуміла Ваврушека та загублену країну.
Далі буде…
Ринок з худобою, Бичків
Джерело мінеральної води (квасу), Кобилецька Поляна
Хліви, Ясіня
Весільний танець чардаш, Великі Лучки
Михайло Маркович, для uzhgorod.net.ua
В матеріалі використано фото з UPM (Umeleckopromyslové museum v Praze).
Читайте також:
Михайло Маркович: Як стати ужгородцем, мініінструкція
Михайло Маркович: З кожним «євроремонтом» – все менше фото про давнє Закарпаття (ФОТО)
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів