У католицькому храмі Усть-Чорної досі звучить старовинний орган
Храм збудований наприкінці 19 століття. Як розповідає місцевий краєзнавець Борис Шпір, збудували його першопоселенці з Верхньої Австрії, яких вислали на окраїни Австро-Угорської імперії освоювати навколишні ліси. Традиційно найперше на новому місці люди зводили урядові будинки і церкву. Збудували церкву протягом 1890 року, в готичному стилі. Костел Святої Марії-Магдалини став центром не лише релігійного, а й культурного життя та родинних зустрічей. За традицією після недільних богослужінь прихожани вирушали на спільні обіди. Зараз у храмі на служби збираються греко- та римо-католики Усть-Чорної.
Колись молились тільки німецькою, а у храмове свято Марії-Магдалени – латинню. Зараз богослужіння проводять українською. У 1960 році сакральну споруду реконструювали, замінили вівтарі, прибрали казальницю, головний олтар поділили на дві частини. Але загалом, зберігся оригінальний інтер’єр. Єдине, потребує оновлення стріха. Церква вабить не тільки вірян, але й туристів та гостей з Австрії, які залюбки долучаються до святкових мес. Всередині храму є чимало раритетів – грамота про побудову, цикл картин «Хресна дорога», дзвін і головне – діючий орган.
Орган 1890 року є окрасою та голосом костелу. Його змайстрував органмейстер із Будапешту Орсаг Шандор. Піднесене звучання інструменту не змовкало упродовж всієї історії церкви, яка залишалась відчиненою навіть за комуністичних часів. Вже близько 15 років на ньому грає місцевий столяр та музикант – Віктор Колчар. Чоловік розповідає: попри те, що вся його музична освіта – це лише Усть-Чорнянський філіал хорового товариства та 5 років навчання по класу акордеону, музика стала невід’ємною частиною його життя. Тож опанувати мистецтво гри на органі було не складно. Грати у церкві його запросили після того, як попередня органістка виїхала до Німеччини. Музикант каже: звучання органу робить богослужіння урочистим та проникливим.
Піснеспіви під супровід органу виконують залежно від того, чи проводиться служба у час посту чи після християнських свят. Часто звучать молитви німецькою мовою. Також Віктор Бейлович грає на органі «Марш Мендельсона» для наречених, які вінчаються у церкві. Цього року орган вперше за півстоліття відреставрували та налаштували. Із цим нелегким завданням впорався органний майстер з Ужгорода Шандор Шрайнер з допомогою Віктора Колчара. Тож старовинний музичний інструмент отримав друге життя і продовжує служити вірникам. Зараз, як і 130 років тому, на богослужіннях у храмі Королівського Поля можна почути молитви та піснеспіви німецькою мовою, в супроводі короля інструментів – саме так у музичному світі називають орган.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
- «У мене стара машина, 1968 року випуску. Але я завантажую в неї 20 – 30 снарядів і вперед – на бойові позиції!..» Історії з фронту від 128 бригади
- У полоні жорстоко карали за українську мову: історія захисника 128-ї бригади Василя Даниловича
До цієї новини немає коментарів