У католицькому храмі Усть-Чорної досі звучить старовинний орган
Храм збудований наприкінці 19 століття. Як розповідає місцевий краєзнавець Борис Шпір, збудували його першопоселенці з Верхньої Австрії, яких вислали на окраїни Австро-Угорської імперії освоювати навколишні ліси. Традиційно найперше на новому місці люди зводили урядові будинки і церкву. Збудували церкву протягом 1890 року, в готичному стилі. Костел Святої Марії-Магдалини став центром не лише релігійного, а й культурного життя та родинних зустрічей. За традицією після недільних богослужінь прихожани вирушали на спільні обіди. Зараз у храмі на служби збираються греко- та римо-католики Усть-Чорної.
Колись молились тільки німецькою, а у храмове свято Марії-Магдалени – латинню. Зараз богослужіння проводять українською. У 1960 році сакральну споруду реконструювали, замінили вівтарі, прибрали казальницю, головний олтар поділили на дві частини. Але загалом, зберігся оригінальний інтер’єр. Єдине, потребує оновлення стріха. Церква вабить не тільки вірян, але й туристів та гостей з Австрії, які залюбки долучаються до святкових мес. Всередині храму є чимало раритетів – грамота про побудову, цикл картин «Хресна дорога», дзвін і головне – діючий орган.
Орган 1890 року є окрасою та голосом костелу. Його змайстрував органмейстер із Будапешту Орсаг Шандор. Піднесене звучання інструменту не змовкало упродовж всієї історії церкви, яка залишалась відчиненою навіть за комуністичних часів. Вже близько 15 років на ньому грає місцевий столяр та музикант – Віктор Колчар. Чоловік розповідає: попри те, що вся його музична освіта – це лише Усть-Чорнянський філіал хорового товариства та 5 років навчання по класу акордеону, музика стала невід’ємною частиною його життя. Тож опанувати мистецтво гри на органі було не складно. Грати у церкві його запросили після того, як попередня органістка виїхала до Німеччини. Музикант каже: звучання органу робить богослужіння урочистим та проникливим.
Піснеспіви під супровід органу виконують залежно від того, чи проводиться служба у час посту чи після християнських свят. Часто звучать молитви німецькою мовою. Також Віктор Бейлович грає на органі «Марш Мендельсона» для наречених, які вінчаються у церкві. Цього року орган вперше за півстоліття відреставрували та налаштували. Із цим нелегким завданням впорався органний майстер з Ужгорода Шандор Шрайнер з допомогою Віктора Колчара. Тож старовинний музичний інструмент отримав друге життя і продовжує служити вірникам. Зараз, як і 130 років тому, на богослужіннях у храмі Королівського Поля можна почути молитви та піснеспіви німецькою мовою, в супроводі короля інструментів – саме так у музичному світі називають орган.
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Мені доводилося крити з крупнокаліберного кулемета російські вогневі точки на відстані до 3 кілометрів…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- «У мене немає страху, навіть коли обстрілює танк, – обтрусив пилюку й працюю далі…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- «Ми сдайомся, нє стрєляйтє!»: як захисники 128-ї бригади брали окупантів у полон
- Штурмовик Іван Пайда. Герою з Ужгорода назавжди 39
- Цензура часів СРСР, листи з Індійського океану та впізнаваність голосу. Осип Лобода про роботу на радіо на Закарпатті
- Жіночий клуб «Натхненна» – простір, де жінки разом відпочивають і розвиваються
- «Я не поважав би себе, якби не пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Олександра
- Закарпатський клуб стійких медіа: працюємо за будь-яких умов
- «Я знищую ворогів із радістю…» Історія бійця 128-ї бригади
- «За чотири дні наш розрахунок знищив дронами три російські гармати…» Історія Шеви зі 128-ї бригади
- "Це була моя мрія – бути на вершині гір" - Андрій Солдатенко про поїздки для військових у Карпати
- Гуцульський сердак: голка, нитка і щира молитва
- «Мені захотілося зробити щось корисне для своєї країни, тому я тут…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Навіть якщо людина повернеться з війни цілою зовні, всередині вона буде сильно поранена" — Ярослав Галас
- «Я розумію, як ефективно нищити дронами ворога – знаю наперед, куди побіжить ворожий піхотинець…» Історія бійця 128-ї бригади
- Закарпатський леквар допомагає збирати на дрони
- «Найбільше на війні хвилює тиша». Закарпатський гвардієць розповів про перший бій, поранення і найбільші хвилювання на фронті
- «Ми супроводжуємо бійців на всіх етапах служби». Гвардійські психологи розповіли про свою роботу
- Двічі поранений прикордонник "Кардинал" готовий боротися до самої перемоги
- «Війна колись закінчиться, мої рідні повернуться в Україну, і я знову піду будувати хмарочоси…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів