Більше ніж благодійність: клієнти «АТБ» рятують життя маленьких українців

Масштаб проєкту «БлагоДій», ініціатором якого виступив спеціально створений для системної підтримки найбільш незахищених верств населення Благодійний фонд «АТБ», вражає.
«Проєкт унікальний тим, що проходив у всіх магазинах мережі «АТБ» в Україні. Ми вдячні нашим покупцям за небайдужість. Разом із вами нам вдалося зібрати значну суму, яку ми інвестували в здоров'я нації», – розповів Сергій Демченко, керівник Всеукраїнського благодійного фонду «АТБ».
Отже, на касах дискаунтерів «АТБ», зокрема й на Закарпатті, клієнтам пропонували за символічну суму придбати яскравий аркуш зі схемою оригамі, яку легко скласти навіть дитині дошкільного віку. Кожен із більш ніж чотирьох мільйонів клієнтів торговельної мережі протягом місяця міг купити стільки, скільки бажав. Для тих, хто не знав нічого про особливості цього східного мистецтва, автори запропонували QR-код із посиланням на докладну інструкцію зі складання оригамі. Всі зібрані під час проведення цього проєкту кошти Всеукраїнський благодійний фонд «АТБ» спрямував на цільову підтримку дитячих лікувальних відділень і закладів країни. Національним лідером зі збирання коштів очікувано стала Київська область. Мешканці найбагатшого регіону країни допомогли зібрати понад пів мільйона (564 тис. 320 гривень). Друге місце посіла Харківщина, де було зібрано 269 тис. 020 грн. Трохи менше передали на закупівлю нового обладнання для лікарень мешканці Одеси – 218 тис. 228 грн. Звісно, знайшлися небайдужі до цієї доброї справи й у наших західних областях. Зібрані суми трохи менші – коливаються у межах 40–142 тисяч гривень. Пояснення тому досить просте, адже ж наше Закарпаття цього року отримало потужного удару як весняних паводків, так і коронавірусу.
Ми втратили багато чого, однак до дитячого здоров’я лишилися небайдужими. Тепер маленькі пацієнти матимуть шанс на здорове і щасливе життя. На жаль, в нашій країні, зокрема й на Закарпатті, сьогодні є чимало дітей із серйозними захворюваннями, лікування яких не по кишені ані їхнім батькам, ані країні, яка наразі перебуває у досить складному фінансовому становищі, а пандемія додала клопотів. Тому справжнім порятунком для хворих діточок стає підтримка соціально орієнтованого і патріотичного бізнесу. «АТБ» як багаторічний лідер галузі вітчизняного ритейлу надихає на добрі справи не тільки мільйони своїх постійних клієнтів, але й партнерів по бізнесу, а також інших гравців на ринку роздрібної торгівлі. Для надання системної допомоги тим, хто її найбільше потребує, компанія у 2017 році створила Всеукраїнський благодійний фонд «АТБ». Він акумулює зібрані кошти, корпорація додає до них свій благодійний внесок. Ці гроші витрачають на закупівлю медичного обладнання й адресну допомогу найбільш незахищеним верствам населення. Компанія системно допомагає родинам воїнів, загиблих на Донбасі, багатодітним сім'ям, які опинилися в складних життєвих ситуаціях, людям, постраждалим від стихійного лиха, та багатьом іншим. Цікаво, що не встиг фінішувати благодійний проєкт «БлагоДій», як компанія «АТБ» та Всеукраїнський благодійний фонд розпочали нову масштабну соціальну ініціативу. Акція «Мене це стосується. А тебе?» вже стартувала в магазинах найбільшої української торговельної мережі. Завдяки їй хочуть зібрати кошти для надання допомоги онкохворим діткам. Обличчями проєкту стали українські зірки Ольга Полякова та Михайло Хома (DZIDZIO).
«Не треба бути зіркою, щоб займатися благодійністю. Треба займатися благодійністю, аби вважати себе зіркою», – коротко та влучно прокоментувала свою участь у проєкті «Мене це стосується. А тебе?» Ольга Полякова.
На численних касах супермаркетів «АТБ» покупцям пропонують за символічну ціну (5 і 7 гривень) придбати мінішоколадки і пакетики чаю. Всі отримані від реалізації спецтоварів кошти, а також по 0,5 грн. від вартості позначених спеціальними цінниками акційних товарів від партнерів проєкту будуть спрямовані на лікування онкохворих малюків, якими опікується фонд «Таблеточки». Щорічно в нашій країні рак діагностують у майже тисячі дітей. На жаль, за статистикою одужує менше половини з них. Але є надія, що завдяки зусиллям соціально орієнтованого бізнесу і допомозі кожного з нас ці сумні цифри незабаром зміняться.
Сергій Овчинка
До теми
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- «Я готова й далі служити в ЗСУ, тільки б моя дитина не бачила всього цього, тільки б їй не довелося воювати…» Історія військової 128-ї бригади Таміли
- «Дерево мого життя»: як на Закарпатті створюють безпечний простір для психологічної підтримки
- «Під час штурму росіяни захопили сусідній бліндаж за 25 метрів від нас. Ми знищили всіх…» Історія військового 128-ї бригади Дмитра
- «Захищати Україну – мій обов’язок»: полеглий Максим Чомоляк був великим патріотом України
- «Своїм «Браунінгом» я розвернув ворожу колону, яка пішла штурмом на наші позиції…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Строкова служба й бойовий підрозділ на війні – це два різні світи". 22-річний боєць 128-ї бригади про особливості армійського життя
- «Я найстарший у бригаді, мені скоро 60, але за фізичною підготовкою можу дати фору набагато молодшим хлопцям. Стара закалка…» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- Вікторія Тимчик - про те, як Закарпаття адаптує стратегії імунізації до унікальних реалій прикордонного регіону
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів