Давнє Закарпаття в об’єктивах іноземних фотографів: Вальтер Мебіус (ФОТО)

Вальтер Мебіус у 1935 році (Walter Möbius 1900-1959)
Фотограф Вальтер Мебіус народився в місті Любені, що поблизу Дрездена, 29 січня 1900 року. За більш ніж 30 років діяльності, починаючи з 1924 року до смерті, встиг зробити близько 100 000 фотографій. І вони просто вражають різноманіттям зображуваного: архітектура, туризм, пейзажі, люди, портрети, побут, машинерія, заводи, спорт і відпочинок, гори і замки, моря, човни і церкви… Це дивовижне фіксування людиною світу, щоб зберегти його у часі, зловивши в об’єктив фотокамери. Головним чином величезний архів Вальтера формувався у Дрездені та околицях, у саксонській Швейцарії та в Рудних горах, а також в інших місцях та ландшафтах Німеччини.
Зараз фотографії, зроблені Вальтером Мебіусом, що був першим власним фотографом Deutsche Fotothek, складають основу фондів колекції, архіву, що знаходиться у Дрездені. У 1975 році Deutsche Fotothek також придбав його особистий маєток приблизно з 5 000 негативів. Помер Вальтер Мебіус у Дрездені, 9 березня 1959 року.
Ясіня. Гуцули після відвідування церкви, 1934 рік
Родина гуцулів перед будинком. Рахів, 1934 рік
У це майже неможливо повірити, але встиг Вальтер Мебіус у 1934 році побувати й на Закарпатті, тогочасній Підкарпатській Русі, і зробити чимало різнотематичних фотографій. Фотограф відвідав Рахівщину, де зафіксував життя гуцулів і спішських саксів – австрійців-переселенців, які емігрували в ці краї у 19 столітті, акцентувавши увагу на їх колоритному одязі, ремеслах та архітектурі, інтер’єрі будинків. Показав справжнє життя людини того часу в поєднанні з природою.
Родина з Рахова, 1934 рік
Помешкання австрійських переселенців біля Рахова, 1934 рік
На його світлинах, сотню яких зберігає архів Deutsche Fotothek, – і будні містечка Рахова, де на вулицях вирує життя, і селища Ясіня, де люди відвідують церкву, і життя на полонинах, де ще живе ремесло бокорашів, де звучить музика трембіт і де в колибах живуть пастухи. А ще німецького фотографа захоплюють одні з найвищих гір Карпат: Піп Іван, Петрос та красуня Говерла, дивовижні пейзажі дикої природи.
Трембітар у Карпатах, 1934 рік
Говерла, 1934 рік
Маємо за щастя, що доля привела Вальтера Мебуса на Закарпаття, адже на його світлинах, що збереглись у гарній якості, – справжній скарб: забуте життя гуцулів, що завдяки його фотографіям, майже через століття, відроджується знову.
Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua
Джерело фото: Möbius Walter, deutschefotothek.de
Молода гуцулка з Рахова, 1934 рік
Інтер’єр дерев’яної церкви у Ясінях, 1934 рік
Гуцульська пара у Рахові, 1934 рік
Хати на Рахівщині, 1934 рік
Церква у Ясінях, 1934 рік
Кляуза біля Говерли, 1934 рік
Збирання сіна. Рахів, 1934 рік
Рахів, сім’я біля будинку, 1934 рік
Гуцулка з дитиною. Рахів, 1934 рік
Гуцулка за прядінням. Рахів, 1934 рік
Інтер’єр хати у Рахові, 1934 рік
Діти біля хати у Рахові, 1934 рік
Вулична сцена у Рахові, 1934 рік
Церква у Ясінях, 1934 рік
Близниці, Рахівщина, 1934 рік
Ясіня, 1934 рік
Менчул, Рахівщина, 1934 рік
Вулиця в Ясінях, 1934 рік
Церква в Рахові, 1934 рік
Гуцулка з Рахова, 1934 рік
Біла Тиса, Рахівщина, 1934 рік
Чорногора, Рахівщина, 1934 рік
Трембітар у Карпатах, 1934 рік
Ясіня, 1934 рік
Жебрак на Рахівщині, 1934 рік
Вид на Рахів, 1934 рік
Заготівля дров на горі Піп Іван, 1934 рік
Молода гуцулка з Рахова, 1934 рік
Військовий цвинтар в Ясінях, 1934 рік
Заготівля дров, Рахівщина, 1934 рік
У Рахові, 1934 рік
На полонині, 1934 рік
Єврейський цвинтар у Ясінях, 1934 рік
До теми
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- «Голос, що лікує серця»: Мар’яна Матейко - мелодія, що несе світло й надію
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- Із 12 жовтня ЄС змінює правила в'їзду: чи вплине це на безвіз для українців, що фіксуватимуть на кордоні і чи чекати черг — головне
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину
- 10 фактів про Закарпатський народний хор, які ви могли не знати
- «Наші рідні вірять, що ми повернемося з війни, тому моя головна місія – максимально зберегти людей…» Історія бійця 128 бригади Андрія
- Вечір в Ужгороді зі шпигунами та секретами
- Доторкнутися до грона і полюбити своє. На Закарпатті для майбутніх виноробів та туристів влаштували відкритий збір винограду
- Снайпер «Ярий». Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- «Не люблю хвалитися, як знищую ворога, мені важливіше рятувати товаришів…» Історія бійця 128 бригади Василя
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у вересні 1925-го
До цієї новини немає коментарів