Давнє Закарпаття в об’єктивах іноземних фотографів: Вальтер Мебіус (ФОТО)
Вальтер Мебіус у 1935 році (Walter Möbius 1900-1959)
Фотограф Вальтер Мебіус народився в місті Любені, що поблизу Дрездена, 29 січня 1900 року. За більш ніж 30 років діяльності, починаючи з 1924 року до смерті, встиг зробити близько 100 000 фотографій. І вони просто вражають різноманіттям зображуваного: архітектура, туризм, пейзажі, люди, портрети, побут, машинерія, заводи, спорт і відпочинок, гори і замки, моря, човни і церкви… Це дивовижне фіксування людиною світу, щоб зберегти його у часі, зловивши в об’єктив фотокамери. Головним чином величезний архів Вальтера формувався у Дрездені та околицях, у саксонській Швейцарії та в Рудних горах, а також в інших місцях та ландшафтах Німеччини.
Зараз фотографії, зроблені Вальтером Мебіусом, що був першим власним фотографом Deutsche Fotothek, складають основу фондів колекції, архіву, що знаходиться у Дрездені. У 1975 році Deutsche Fotothek також придбав його особистий маєток приблизно з 5 000 негативів. Помер Вальтер Мебіус у Дрездені, 9 березня 1959 року.
Ясіня. Гуцули після відвідування церкви, 1934 рік
Родина гуцулів перед будинком. Рахів, 1934 рік
У це майже неможливо повірити, але встиг Вальтер Мебіус у 1934 році побувати й на Закарпатті, тогочасній Підкарпатській Русі, і зробити чимало різнотематичних фотографій. Фотограф відвідав Рахівщину, де зафіксував життя гуцулів і спішських саксів – австрійців-переселенців, які емігрували в ці краї у 19 столітті, акцентувавши увагу на їх колоритному одязі, ремеслах та архітектурі, інтер’єрі будинків. Показав справжнє життя людини того часу в поєднанні з природою.
Родина з Рахова, 1934 рік
Помешкання австрійських переселенців біля Рахова, 1934 рік
На його світлинах, сотню яких зберігає архів Deutsche Fotothek, – і будні містечка Рахова, де на вулицях вирує життя, і селища Ясіня, де люди відвідують церкву, і життя на полонинах, де ще живе ремесло бокорашів, де звучить музика трембіт і де в колибах живуть пастухи. А ще німецького фотографа захоплюють одні з найвищих гір Карпат: Піп Іван, Петрос та красуня Говерла, дивовижні пейзажі дикої природи.
Трембітар у Карпатах, 1934 рік
Говерла, 1934 рік
Маємо за щастя, що доля привела Вальтера Мебуса на Закарпаття, адже на його світлинах, що збереглись у гарній якості, – справжній скарб: забуте життя гуцулів, що завдяки його фотографіям, майже через століття, відроджується знову.
Михайло Маркович, спеціально для uzhgorod.net.ua
Джерело фото: Möbius Walter, deutschefotothek.de
Молода гуцулка з Рахова, 1934 рік
Інтер’єр дерев’яної церкви у Ясінях, 1934 рік
Гуцульська пара у Рахові, 1934 рік
Хати на Рахівщині, 1934 рік
Церква у Ясінях, 1934 рік
Кляуза біля Говерли, 1934 рік
Збирання сіна. Рахів, 1934 рік
Рахів, сім’я біля будинку, 1934 рік
Гуцулка з дитиною. Рахів, 1934 рік
Гуцулка за прядінням. Рахів, 1934 рік
Інтер’єр хати у Рахові, 1934 рік
Діти біля хати у Рахові, 1934 рік
Вулична сцена у Рахові, 1934 рік
Церква у Ясінях, 1934 рік
Близниці, Рахівщина, 1934 рік
Ясіня, 1934 рік
Менчул, Рахівщина, 1934 рік
Вулиця в Ясінях, 1934 рік
Церква в Рахові, 1934 рік
Гуцулка з Рахова, 1934 рік
Біла Тиса, Рахівщина, 1934 рік
Чорногора, Рахівщина, 1934 рік
Трембітар у Карпатах, 1934 рік
Ясіня, 1934 рік
Жебрак на Рахівщині, 1934 рік
Вид на Рахів, 1934 рік
Заготівля дров на горі Піп Іван, 1934 рік
Молода гуцулка з Рахова, 1934 рік
Військовий цвинтар в Ясінях, 1934 рік
Заготівля дров, Рахівщина, 1934 рік
У Рахові, 1934 рік
На полонині, 1934 рік
Єврейський цвинтар у Ясінях, 1934 рік
-->
До теми
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «За 10 років у Нацгвардії змінилося майже все: форма, мислення, підготовка» - полковник НГУ про становлення і розвиток Національної гвардії України
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- Закарпатський нацгвардієць - про оборону Харкова у перші дні війни, бої з вагнерівцями під Бахмутом і знешкодження російських диверсантів
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
- Бачив цілі села, де людей майже не лишилося: історія військового Гоги, що був на передовій, а зараз служить в ТЦК
- Найтяжче – втрата побратима: історія військового Ніксона
До цієї новини немає коментарів