На Закарпатті колишній військовий виготовляє шкіру рослинного дублення

На Закарпатті у Нижньому Селищі колишній військовий ЗСУ, учасник АТО на сході України Бодан Дерев'яга відкрив мануфактуру з вичинки шкіри: сам дубить шкіру, вичинює та виготовляє з неї екслюзивні хенд-мейд речі. Про це Дерев'яга розповів у коментарі кореспонденту Укрінформу.
За його словами, мануфактуру відкрив після демобілізації з лав ЗСУ.
“Почалося все з того, що я почав робити ексклюзивні речі зі шкіри для реконструкторів і мені знадобився свій матеріал, бо закуповувати дорого, а ще й промислова шкіра не завжди підходить для такої крафтової майстерні, де майже усе робиться вручну, без спеціального обладнання. Так я почав купувати у місцевих шкури та дубити й вичиняти їх самотужки”, - розповів Дерев'яга.
За його словами, шкіри на мануфактуру поставляють місцеві ж господарі. Коров'ячі шкіри майстру доводиться у людей купувати, а овечі й козячі віддають за так – вівчарі не мають як їх переробляти, тому зазвичай, зарізавши барана, шкіру просто закопують.
Дубить шкіри Дерев'яга власноруч у розчині з кори дуба. Коров'ячій, каже, потрібно пролежати в цьому розчині понад 2 місяці, аби вона набула приємного коричневого кольору, овечій, котра тонша, вистачить і 2-3 тижні.
Майстер розповів, що шкіра рослинного дублення має інші властивості, ніж заводська, бо ніжніша, м'якша і з нею легше працювати вручну. Він також пояснив, що для такої специфічної мануфактури йому спочатку було проблемно знайти кору дуба.
“Виявилося, що в найбільш лісистому регіоні країни — на Закарпатті - дістати її нема як: ти ж не підеш заради кори рубати дерево в лісі, це протизаконно, а якщо купувати в лісгоспі — то дуже дорого. Зрештою, ми домовилися із пилорамою в Хусті: вони кору обпилюють з дощок та віддають мені. Для них це відходи, для мене — важливий етап виробництва”, - уточнив Дерев'яга.
Зі шкіри він робить ремінці, пояси, взуття, череси, постоли, сумки. Свої вироби Богдан також прикрашає - власноруч оздоблює їх тисненнями за традиційними карпатськими орнаментами та пряжками, що виготовлені з латуні методами ковки і пайки. У Нижньому Селищі для Богдана Дерев'яги наразі перебудовують стару хату — тут повинна бути майстерня для колишнього військового.
Фото з фейсбук-сторінки майстра
До теми
- 10 книжкових подарунків із Закарпаття: чому на них варто зупинити свій вибір
- "Я відкопав цього військовослужбовця і ми продовжили далі бій": історія прикордонника Андрія Яворини
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- “Пам’ятайте, що за кожним ветераном чи ветеранкою стоїть унікальний і складний досвід ”, - психологиня Людмила Балецька
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Станцювати чардаш, побачити клявзи й потрапити під полонинську грозу. Туристична подорож Закарпаттям століття тому
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- 12 замків Закарпаття: які з середньовічних фортець можна оглянути та які не пощадив час, люди і війни
- Археологічне відкриття на Закарпатті: у Берегові виявили руїни замку
- Проєкт "Карпатські ведмеді": як футбол сприяє психологічній реабілітації та соціалізації ветеранів і військовослужбовців
- Стати кращою версією себе. Навіщо сучасні українські підлітки на два тижні виходять із зони комфорту й живуть без гаджетів у лісі
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
До цієї новини немає коментарів