Віктор Петров запропонував Ляшку спростити процедуру вакцинальної амністії для громадян

Шановний Вікторе Кириловичу!
У зв'язку із зростанням кількості захворюваності на COVID-19 на території Закарпатської області, у тому числі серед дітей, та наявністю соціологічних даних про наявність досить великої кількості придбаних підроблених сертифікатів у регіоні (понад чотири тисячі), просимо розглянути у якості пропозиції питання спрощення процедури вакцинальної амністії для громадян. В Україні найнижчий серед країн Європи відсоток вакцинованих: за різними даними між 15 і 17%. “За перший квартал 2021 Українці отримали приблизно 232 000 першої дози вакцини. Для порівняння: у африканській Руанді, де населення втричі менше, першу дозу отримали 349 000 людей”, каже the Atlantic.
Причина такого низького рівня вакцинації в Україні не у відсутності вакцин. Люди просто відмовляються вакцинуватися з різних причин. Тому є такі, хто відмовляється навіть безкоштовно вакцинуватися, і замість цього купують фейкові ковід сертифікати.
Україна була і досі є у топі країн світу за кількістю антивакцинаторів. Державна політика в першу чергу має виходити із цієї інформації. Стаття 2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод накладає на державу позитивний обов’язок вживати необхідних заходів для захисту життя осіб, які перебувають під її юрисдикцією. Цей обов’язок складається із двох елементів: запровадження нормативно-правової бази і вжиття практичних превентивних заходів.
Виходячи із державної політики та закликів МОЗ вакцинуватися всім та не зволікати у цьому питанні, вважаємо більш правильним та логічним кроком надати можливість виправити допущену громадянами помилку (придбання підробленого сертифікату) та вакцинувати цих осіб за їх зверненням, без лишніх запитань та процедур, оскільки лише у такому разі буде досягнуто основну мету — вакцинація максимальної кількості людей та шанс на подалання пандемії з мінімальними наслідками.
Хочемо додатково зауважити, що наявна процедура не сприяє зверненню громадян за вакцинацією, через складність, багатоетапність процедури, страх перед правоохоронними органами та осуд за розголошення інформації перед іншими особами. Зокрема, мова йде про велику кількість релігійних організацій на території області, які проводять політику заборони вакцинуватися своїм прихожанам, а між іншим ці люди як правило працівники освіти чи державної служби, які кожного дня контактують з великою кількістю людей. Запропонована вакцинальна амністія та зволікання лише спонукає людей ризикувати своїм здоров'ям та наражати на небезпеку інших громадян, що у свою чергу призводить до збільшення кількості заражень.
Жодне положення закону не може мати пріоритету над найвищою соціальною цінністю в Україні - людиною, її життям і здоров`ям, що гарантовано статтями 3, 49 Конституції України. Відповідно до статті 5 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» державні, громадські або інші органи, підприємства, установи, організації, посадові особи та громадяни зобов`язані забезпечити пріоритетність охорони здоров`я у власній діяльності, не завдавати шкоди здоров`ю населення і окремих осіб, у межах своєї компетенції надавати допомогу хворим, інвалідам та потерпілим від нещасних випадків, сприяти працівникам органів і закладів охорони здоров`я в їх діяльності, а також виконувати інші обов`язки, передбачені законодавством про охорону здоров`я.
Згідно зі статтею 7 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» держава згідно з Конституцією України гарантує всім громадянам реалізацію їх прав у сфері охорони здоров`я. Основне завдання, яке стоїть перед медичною системою це забезпечення надання якісних медичних послуг населенню, це реалізація прав громадян на медичну допомогу, а запропонована надто складна і довготривала процедура ставить під загрозу реалізацію всіх заходів, які вживаються для боротьби із пандемією та її подаланням.
З повагою,
К.м.н., лікар інфекціоніст Віктор Петров
Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі
До теми
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
До цієї новини немає коментарів