Ukraїner в Ужгороді презентував 2 кг книгу, 20% якої – про Закарпаття

В Ужгороді Ukraїner презентував свою нову книгу «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України». Книга описує різноманіття культур, які співіснують на території України.  Подія відбулася у рамках співпраці видання Ukraїner, Інституту Центральноєвропейської Стратегії та видання Infopost.Media у рамках проєкту за підтримки Агентства США з міжнародного розвитку (USAID), - пише Олеся Смирнова, Varosh.

У дослідження потрапили як корінні народи України: кримчаки, караїми, кримські татари, так і австрійці, роми, нігерійці, кубинці, гагаузи і тд. У цих історіях розповідається про життя, побут та культуру, трагічні причини міграцій, ремесла, мистецтво, традиції.

Євгенія Сапожнікова, шеф-редакторка Ukraїner, редакторка книги: «Ми намагалися дати скорочену версію тих історій, які у нас є на сайті. Ми обирали найкраще, на наш погляд. Майже до кожної історії на початку розділу є QR-код, за яким можна перейти, подивитися і прочитати повну версію. Перші дві зйомки з нашої найпершої експедиції більше п’яти років тому – це були роми на Закарпатті та іноземні студенти».

В Ukraїner від початку задумували цикл про національні спільноти, щоб показати культурні особливості і те, що вирізняє ту чи іншу спільноту поза якимось локальними конфліктами. Автори спершу обрали національні свята, події, де спільнота збирається разом: з національною кухнею, у певній атрибутиці, з певними традиціями. Важливо було показати, звідки йдуть витоки, як воно все живе і як переплетено з сучасною культурою. Почали шукати людей, які могли б бути провідниками у цю культуру і історичний контекст.

Богдан Логвиненко, засновник Ukraїner: «Нам важливо було утримати баланс мультикультурності всієї України. Є величезна різниця між болгарами Приазов’я і болгарами Бессарабії, але ми не могли і зробити про кожну національну спільноту в кожному регіоні, бо книга й без того важить 2 кг, був ризик зробити її важчою, як мінімум удвічі. У книзі 32 спільноти і 8 із них – із Закарпаття. Тобто, 20% всіх історій саме з вашого краю».

Герої історій – це переважно успішні люди. Ukraїner провів такий експеримент: протягом 3-4 років журналісти постійно ставили одне запитання: «Що для вас Україна?». За словами Богдана, всі відповіді, які журналісти отримували – це відповіді, від яких навертаються сльози.

«Є відчуття, що люди більше ідентифікуються українцями, розуміння українськості виходить на перший план», – каже Богдан.

«У різних історіях є представники різних поколінь. Старші люди зберігають свою історію і коли в них запитували: «Що для вас Україна і ким ви себе тут відчуваєте?», то вони здебільшого казали, що вони, до прикладу, німці в Україні чи австрійці в Україні. Але було й багато молодих людей, які вже тут народилися і вони відповідали, що вони – українські азербайджанці, українські албанці, тобто, відчутно більше самоідентифікації себе з Україною. Для них це абсолютно природно і вони не задумуючись перш за все асоціюють себе з Україною. Цими історіями ми мали намір, в тому числі, і побудувати місток з тими країнами, від яких ці спільноти походять», – розказала Євгенія.

‹›

Книга «Ким ми є? Національні спільноти та корінні народи України» не має єдиного автора. Це все – командна робота, а команда Ukraїner налічує понад 600 людей.

Євгенія: «У нас було кілька науковців, серед них були і закарпатці, які були долучені до редагування і розшифрування того, про що йдеться. Особливо тих моментів, які стосуються діалекту».

‹›

Щодо Закарпаття, журналісти кажуть, тут рівень самоідентифікації і самоусвідомлення значно вищий, ніж в інших регіонах.

«Коли проєкт тільки почався, у 2016 році, найбільше зацікавлень було саме із Закарпаття. Наші перші матеріали були з вашого краю і вони стали найпопулярнішими. Закарпатці дивилися контент про себе, поширювали його та активно обговорювали. Відповідно, все це значною мірою вплинуло на трафік. Декілька років поспіль нас називали проєктом про Карпати і Закарпаття, бо хвиля інтересу, який створювали закарпатці до цих матеріалів, зробила свою справу. Люди нас звинувачували, що ми не робимо контент про Схід, а насправді – самі не поширювали цей контент. Та я не можу сказати, що всією Україною краяни цікавляться так само, як Закарпаттям», – каже Богдан.

Мультикультурність Закарпаття і національні спільноти – беззаперечна перевага краю. І цю особливість важливо перевести в принципову і абсолютно позитивну площину, переконані журналісти. Важливо зберегти історію і самобутність краю і в цьому контексті розвиватися.

«Всім нам потрібно більше комунікувати. Ми знаємо про мультикультурність Закарпаття, бо тут є компактність і більше можливості спілкуватися між собою. Друге – це доволі провокаційна штука – закарпатцям треба відмовлятися від «закарпатоцентричності» до «україноцентричності». Теза про те, що «ми тут говоримо/робимо, а десь нас не чують» – доволі небезпечна, бо ми всі і є Україною. Нам не потрібно чекати чогось від держави, влади, Києва. Закарпаття достатньо децентралізоване, щоб ухвалювати власні рішення і робити певні дії. Треба взяти відповідальність на себе, а це дасть можливість не множити неприязнь один до одного», – підсумував Богдан.

Олеся Смирнова

Фото: Карл Смутко