Яка робота є зараз в Україні?
Ринок праці оговтався від цілковитого завмирання та існує в умовах війни. Українці, які лишилися роботи внаслідок припинення функціонування їх компаній або через переїзд в інший регіон, відчувають необхідність в новій роботі. За останній тиждень відбулося зростання кількості нових резюме, розміщених на сайті grc.ua, на 69%. Також зросла активність пошукачів. Кількість відгуків на вакансії, порівняно з попереднім тижнем збільшилася на 30%. Вакансій, які відкрилися після початку війни, небагато, але вони є. Найбільше пропозицій роботи пропонують у роздрібній торгівлі. Це зрозуміло. З метою забезпечення населення продуктами харчування та першої необхідності, ритейл намагається зберегти роботу своїх магазинів. Продавці та касири і в мирні часи були затребуваними спеціалістами. Зараз пропозицій роботи у роздрібній торгівлі найбільше серед інших професійних сфер – 42% від усіх актуальних вакансій в Україні.
Потрібні також спеціалісти у сфері перевезень, логістики, складів та ЗЕД (8% вакансій від усіх актуальних). Не так багато, як у мирні часи, пропозицій роботи в сфері інформаційних технологій, лише 7% від усіх актуальних. Є робота також у компаніях галузей Нафта та газ (6%), Послуги для бізнесу (6%), Металургія та металообробка (5%). До десятки галузей, в яких трохи більше роботи, аніж в інших, входять також Видобувна галузь (4,3% від усіх вакансій), Сільське господарство (4,1%), Фінансовий сектор (3,4%), Медицина, фармацевтика, аптеки (2,6%), Продукти харчування (2,5%). На початку війни багато вакансій з тих, що відкривали компанії, були на волонтерських засадах. Проте українцям потрібна не лише робота, а й заробітна плата. Якщо аналізувати всі відкриті насьогодні вакансії, то середня заробітна плата в них складає 26 900 грн. Найбільше пропозицій роботи (40%) із зарплатою 16 600 грн, ще у чверті (26%) вакансій зазначена зарплата у розмірі 26 300 грн. Майже у шостій частині вакансій пропонують 35 900 грн щомісячної компенсації. В 12% вакансій зарплата від 45 600 грн. Найвищу зарплату від 55 300 грн пропонують у 6% вакансій.Руслана Березівська,
Керівниця експертно-аналітичного центру кадрового порталу grc.ua
До теми
- «У перші дні війни ворог мав величезну перевагу, в багато десятків разів…» Історія бійця 128 бригади Кирила
- Грант у 500 000 грн для дружини ветерана: історія успіху підприємиці з Ужгорода
- «Мені 53 роки, я колишній начальник карного розшуку, капітан міліції. У обох моїх очах штучні кришталики, але я пішов у бойову бригаду…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Я повернувся в Україну не для того, щоб сидіти в тилу, тому не роздумував». Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- "Я щодня чекаю сина додому": спогади матері мукачівського Захисника
- Як варять бограч у закарпатській 128-ій бригаді
- «По нас і «Гради» працювали, і ствольна артилерія, і танки, і вертушки…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Віктор Суліма (Грузин): «Мрію відкрити невеличкий туристичний комплекс десь у мальовничому селі»
- "Найлегше – це керувати дроном, а найважче – розібратися в цих всіх лініях, радіохвилях": історія 19-річної пілотки БПЛА
- Десантник «Шакал» із Вовкового
- «Більше пів року я прожив у російській окупації, у мене майже вся сім’я в ЗСУ, тому навіть не думаю, щоб «косити» чи піти в СЗЧ…» Історія бійця 128 бригади Вадима
- «152 мм смерті за 15 метрів»: як пікап урятував життя артилериста з Ужгорода
- Освіта на дві країни: чи повернуться до закарпатських шкіл учні, які під час війни виїхали за кордон
- «Під інтенсивним ворожим вогнем ми витягнули чотирьох поранених піхотинців із бойової позиції й доставили в безпечне місце…» Історія трьох бійців 128-ї бригади
- «Ми з однокласником пішли в ЗСУ незалежно один від одного й зустрілися на війні в одному підрозділі...» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Герої без зброї: водій-рятувальник Василь Довганич про мотивацію, яка не в нагородах, а в допомозі людям
- Чому військові люблять котиків? Володя Попович «Котик»
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
До цієї новини немає коментарів