“Як тебе сміли бомбити, Києве мій”. Лідерка гурту "Марина і компанія" про створення нового кліпу

Суспільне поспілкувалося з лідеркою гурту "Марина і компанія" Мариною Полончак. Жінка розповіла: війна різко змінила пріоритети. Головним завданням для мене стало: як прихистити, як допомогти, як виручити, як нагодувати.
"В один момент я раптом розумію що музиканти, творчі люди, це не тільки волонтери не тільки люди з великою аудиторію, це щей особливе унікальне військо яке володіє особливою зброєю. Наша зброя — це наше слово, наша пісня, наша творчість. Цю зброю ворогу неможливо ні знищити, ні підірвати, ні відібрати", — розповіла Марина.
Марина Полончак розповіла про написання пісні і зйомки кліпу
“Як тебе сміли бомбити, Києве мій” — саме такі рядки прийшли мені на думку з перших днів війни. І буквально за кілька днів легендарний гімн української столиці набув нового, трагічного, сумного, але правдивого і сьогоденного звучання.
Кліп до пісні відзняли у бомбосховищі. Відзняв кліп закарпатський кліпмейкер Андрій Олаг. Лідерка гурту каже: "Ця пісня робить ворога нікчемним і безсилим перед нашим єдиним українським духом. А нас робить неймовірно єдиними і спільними в одній меті і прагненні до вільної і мирної країни".
Марина розповіла, що з перших хвилин випуску пісні музиканти отримали велику кількість відгуків та реакцій по всіх соцмережах. "Писали матері, наші воїни. Писали з кордонів, з окопів, зі шпиталів... писали медсестри і лікарі, дочки і сини", — розповіла лідерка гурту.
Марина Полончак розповіла Суспільному, що написала також і пісню про перемогу. Тому разом до перемоги: "Хай Україна розквітне на крилах надій, став ти столицею волі, Києве мій!".
До теми
- 20 людей, які змінюють Закарпаття
- Закарпатець на позивний «Трамп»: «Віддати Донбас? А як дивитися в очі дітям тих, хто там загинув?»
- Педагоги, якими пишається Закарпаття: шлях сертифікації та нові можливості
- Ужгород. Війна за 1000 кілометрів від фронту
- Розумом у Берліні, а серцем в Україні. Як вчителька з Ужгорода опанувала німецьку та вчить дітей у Берліні
- Інновації ужгородських науковців: як мікробіом допомагає діагностувати та попереджати посттравматичні розлади
- Поліцейський, що малює ікони: під час АТО долучився до лав Нацполіції, а в розпал війни відкрив виставку в закарпатському замку Сент-Міклош
- “Вірний завжди”: пам’яті морпіха Владислава Мельника з Луганщини, який знайшов місце останнього спокою на Закарпатті
- У Коритнянах створили осередок Пласту
- В Україні вшановують пам’ять жертв Голодоморів
- Тор та його людина. Історія кінолога Іллі та його чотирилапого «побратима»
- Дрон не лише зброя, а й засіб порятунку: історія бійця Національної гвардії України Романа
- Як у Мукачеві працює перший на Закарпатті крематорій для тварин
- Втрачений Ужгород: палац Штернберґера
- Стрільбище «Вояк»: навіщо цивільним навички стрільби
- На Закарпатті розробляють нову регіональну молодіжну програму
- “Наш дім там, де добре дітям”. Як Закарпаття стало прихистком для родин, що прийняли дітей
- 101 день на позиції – ужгородець Валерій «Шум» більше трьох місяців утримував позиції в зоні відповідальності підрозділу в Донецькій області
- «Спостерігати за ворогом із дрона – це одне, а зустріти віч-на-віч, коли бачиш його зіниці, – зовсім інше…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Робочі будні пліч-о-пліч: як дівчата та хлопці у митній формі спільно працюють на кордоні з Євросоюзом

До цієї новини немає коментарів