“Як тебе сміли бомбити, Києве мій”. Лідерка гурту "Марина і компанія" про створення нового кліпу

Суспільне поспілкувалося з лідеркою гурту "Марина і компанія" Мариною Полончак. Жінка розповіла: війна різко змінила пріоритети. Головним завданням для мене стало: як прихистити, як допомогти, як виручити, як нагодувати.
"В один момент я раптом розумію що музиканти, творчі люди, це не тільки волонтери не тільки люди з великою аудиторію, це щей особливе унікальне військо яке володіє особливою зброєю. Наша зброя — це наше слово, наша пісня, наша творчість. Цю зброю ворогу неможливо ні знищити, ні підірвати, ні відібрати", — розповіла Марина.
Марина Полончак розповіла про написання пісні і зйомки кліпу
“Як тебе сміли бомбити, Києве мій” — саме такі рядки прийшли мені на думку з перших днів війни. І буквально за кілька днів легендарний гімн української столиці набув нового, трагічного, сумного, але правдивого і сьогоденного звучання.
Кліп до пісні відзняли у бомбосховищі. Відзняв кліп закарпатський кліпмейкер Андрій Олаг. Лідерка гурту каже: "Ця пісня робить ворога нікчемним і безсилим перед нашим єдиним українським духом. А нас робить неймовірно єдиними і спільними в одній меті і прагненні до вільної і мирної країни".
Марина розповіла, що з перших хвилин випуску пісні музиканти отримали велику кількість відгуків та реакцій по всіх соцмережах. "Писали матері, наші воїни. Писали з кордонів, з окопів, зі шпиталів... писали медсестри і лікарі, дочки і сини", — розповіла лідерка гурту.
Марина Полончак розповіла Суспільному, що написала також і пісню про перемогу. Тому разом до перемоги: "Хай Україна розквітне на крилах надій, став ти столицею волі, Києве мій!".
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів