“Як тебе сміли бомбити, Києве мій”. Лідерка гурту "Марина і компанія" про створення нового кліпу
Суспільне поспілкувалося з лідеркою гурту "Марина і компанія" Мариною Полончак. Жінка розповіла: війна різко змінила пріоритети. Головним завданням для мене стало: як прихистити, як допомогти, як виручити, як нагодувати.
"В один момент я раптом розумію що музиканти, творчі люди, це не тільки волонтери не тільки люди з великою аудиторію, це щей особливе унікальне військо яке володіє особливою зброєю. Наша зброя — це наше слово, наша пісня, наша творчість. Цю зброю ворогу неможливо ні знищити, ні підірвати, ні відібрати", — розповіла Марина.
Марина Полончак розповіла про написання пісні і зйомки кліпу
“Як тебе сміли бомбити, Києве мій” — саме такі рядки прийшли мені на думку з перших днів війни. І буквально за кілька днів легендарний гімн української столиці набув нового, трагічного, сумного, але правдивого і сьогоденного звучання.
Кліп до пісні відзняли у бомбосховищі. Відзняв кліп закарпатський кліпмейкер Андрій Олаг. Лідерка гурту каже: "Ця пісня робить ворога нікчемним і безсилим перед нашим єдиним українським духом. А нас робить неймовірно єдиними і спільними в одній меті і прагненні до вільної і мирної країни".
Марина розповіла, що з перших хвилин випуску пісні музиканти отримали велику кількість відгуків та реакцій по всіх соцмережах. "Писали матері, наші воїни. Писали з кордонів, з окопів, зі шпиталів... писали медсестри і лікарі, дочки і сини", — розповіла лідерка гурту.
Марина Полончак розповіла Суспільному, що написала також і пісню про перемогу. Тому разом до перемоги: "Хай Україна розквітне на крилах надій, став ти столицею волі, Києве мій!".
До теми
- «У кожного з нас є страх, я теж боявся. Але життя людей, за котрих відповідаю, важливіші за страх…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- Мирослав Білецький: "Релокація в нашу область продовжиться і після війни"
- «Війна – це жахливо! Але коли є чокнутий сусід, який вирішив побикувати й поставити себе вище, ніж є, доводиться воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Гумові човни, фіктивні шлюби й переодягання: історії кордону
- «Коли наші штурмовики дізналися, що їх прикривала одна гармата, то були вражені. І дуже вдячні…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Найкраща нагорода для мене – щоб усе це закінчилося, я повернувся додому і зайнявся землеробством…» Історія бійця 128-ї бригади Івана
- «Най ся журить цар Ірод, ми ся не журімо!»: як здавна колядували у селах під Говерлою
- "У поїздках на фронт наїздив більше, ніж за все життя до цього". Історія закарпатського волонтера Костянтина Черкая
- 58-річний боєць 128 ОГШБр: «В Афганістані я був окупантом, то зараз службою в ЗСУ компенсую це – сам воюю з окупантами…»
- «Колеги з інших областей розповідали, що знаходили вибухівку навіть у чаї»
- Питаю полоненого: «Ти чого сюди прийшов?» «У мєня крєдіти, надо погасіть»
- «При заході на позицію я брав 6 блоків води вагою 54 кг плюс броню, зброю, боєприпаси… І з цим вантажем ішов пішки 3 км…» Історія бійця 128-ї бригади
- «Дивитися на війну через екран гаджета та працювати під звуки вибухів – це дві різні реальності, які ніколи не перетнуться». Історія рятувальника Андрія Кречка
- Моя закарпатська сорочка: історія студії традиційної вишивки «Косиця»
- Мисливці за бронею та авіацією. Закарпатські нацгвардійці тренуються нищити техніку ворога
- “Винну історію Закарпаття” презентували в Ужгороді
- «Під час штурму російський танк підібрався метрів на 50, позаду були два БТРи з ворожою піхотою. Але ми добре їм всипали…» Історія бійця 128-ї бригади Роберта
- Футбол на милицях. Як закарпатський ветеран без ноги очолив першу в Україні футбольну команду спортсменів без кінцівок
- Три місяці від ідеї до реалізації: на Закарпатті ветерани ЗСУ заснували крафтове виробництво
- "Бути прикладом для молодого покоління та захищати їх": історія військового 128-ї бригади Петра Мотринця
До цієї новини немає коментарів