“Як тебе сміли бомбити, Києве мій”. Лідерка гурту "Марина і компанія" про створення нового кліпу

Суспільне поспілкувалося з лідеркою гурту "Марина і компанія" Мариною Полончак. Жінка розповіла: війна різко змінила пріоритети. Головним завданням для мене стало: як прихистити, як допомогти, як виручити, як нагодувати.
"В один момент я раптом розумію що музиканти, творчі люди, це не тільки волонтери не тільки люди з великою аудиторію, це щей особливе унікальне військо яке володіє особливою зброєю. Наша зброя — це наше слово, наша пісня, наша творчість. Цю зброю ворогу неможливо ні знищити, ні підірвати, ні відібрати", — розповіла Марина.
Марина Полончак розповіла про написання пісні і зйомки кліпу
“Як тебе сміли бомбити, Києве мій” — саме такі рядки прийшли мені на думку з перших днів війни. І буквально за кілька днів легендарний гімн української столиці набув нового, трагічного, сумного, але правдивого і сьогоденного звучання.
Кліп до пісні відзняли у бомбосховищі. Відзняв кліп закарпатський кліпмейкер Андрій Олаг. Лідерка гурту каже: "Ця пісня робить ворога нікчемним і безсилим перед нашим єдиним українським духом. А нас робить неймовірно єдиними і спільними в одній меті і прагненні до вільної і мирної країни".
Марина розповіла, що з перших хвилин випуску пісні музиканти отримали велику кількість відгуків та реакцій по всіх соцмережах. "Писали матері, наші воїни. Писали з кордонів, з окопів, зі шпиталів... писали медсестри і лікарі, дочки і сини", — розповіла лідерка гурту.
Марина Полончак розповіла Суспільному, що написала також і пісню про перемогу. Тому разом до перемоги: "Хай Україна розквітне на крилах надій, став ти столицею волі, Києве мій!".
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів