А що з нерухомістю в Ужгороді? Розповідає рієлторка Галина Бучко

- Галино, коли почалися зміни на ринку нерухомості в Ужгороді? Чи було це помітно перед повномасштабним вторгненням?
Було дуже помітно. Не масово, але дуже помітно. Через ковід в оренді нерухомості був сильний застій. А десь за 10-14 днів до повномасштабного вторгнення почалися активні дзвінки по оренді. Це були переважно кияни-фрілансери, які не прив’язані до місця роботи. Об’єкти розбирали, як гарячі пиріжки. Вже тоді охоче забирали навіть ті однокімнатні скромні квартири, які не користувалися попитом в ковід, бо власники просили за них 300 доларів. Люди їхали сюди, щоб перестрахуватися, бо росія масово стягувала техніку під кордонами, а ЗМІ попереджали про можливий наступ. Утім, багато хто орендував житло на 2 тижні, місяць – ніхто не хотів вірити, що це надовго.
- Розкажіть про дефіцит житла. Всі чули історії про квартири в оренду за 1000 доларів та кімнати за 500. Чи дійсно це так? Можете трохи прояснити ситуацію зсередини?
Таке було дійсно. Але варто розуміти, що ті квартири, які були за адекватними цінами, розібрали ще за тиждень до повномасштабної війни. Далі розібрали квартири, які були по завищених цінах і пустували. А потім на ринок вийшли ті, хто закінчив ремонт і поставив ціну 1500 доларів. І такі квартири теж забрали. Десь навіть неочікувано для власників. Не кривитиму душею, були ті, хто хотіли отримати більше, ніж це реально коштує. Це такі люди і вони були й до війни, просто не було попиту. А коли попит шалений, це нормально, що ціни ростуть – це закономірно для ринку. Але до честі ужгородців скажу, що були й інші випадки. Наприклад, студентки орендували квартиру, але поїхали додому і не жили там. Власниця запропонувала дівчатам звільнити житло на час, поки нема навчання, щоб прийняти людей, які рятуються від війни. Звісно, власниця розуміла, що може отримати більше, але здала за 6500, як здавала і до цього. Люди дзвонили і перепитували, чи це не шахрайство, бо ціна для того часу була підозріло низькою.
- Знаю, що ви з перших днів війни стали волонтерити і допомагати людям шукати житло без рієлторської комісії. А чи багато ужгородців віддавали житло безкоштовно?
Статистики не маю. Але знаю дуже багато випадків, коли люди пускали до себе безплатно, з’їжджалися з родичами і пускали знайомих у вільну квартиру. Люди приймали родичів, знайомих, знайомих знайомих і зовсім незнайомих людей. Я веду чат із безплатними прихистками. Пропозицій було дуже багато. І після публікації оголошень часто люди просили видалити оголошення, бо жильці знаходилися миттєво, а дзвінки не припинялися. Тому підрахувати це неможливо.
- Зараз є значний відтік людей із області. Багато хто повернувся на деокуповані території, виїхав за кордон. Що на ринку житла зараз?
Ціни суттєво впали. Кияни, харків’яни виїхали і пропозицій побільшало, а ціни знизилися. Якщо в перші місяці однокімнатних квартир не було дешевше 500 доларів, то зараз є пристойні варіанти за 400 доларів. А ще орендарі просять фіксувати ціну у гривні за актуальним курсом. Сьогодні у мене є і за 6000 гривень варіанти. Пропозицій із такими цінами не було навіть скромних. У мене був випадок, коли квартиру після ремонту у квітні здавали за 1500, а зараз здали вже за 800 доларів, бо 1200 за неї вже ніхто не був готовий платити. Люди витратили заощадження і просто не можуть платити більше. Попит упав, тож ситуація вирівнюється.
- А ринок продажу ще живий? Як із ним ситуація?
Реєстри відкриті, запити є. В основному покупці цікавляться нерухомістю з ремонтом, щоб в’їхати і жити. Люди краще переплатять, але не будуть морочитися не те що з ремонтом, а навіть із покупкою техніки, бо це час і сили. На вторинному ринку 2-кімнатні ціни стартують від 32 тисяч доларів за стареньку радянську квартиру. А помешкання на 54 квадрати з новими меблями і ремонтом продалося за 52 тисячі. Все залежить від стану. В новобудовах ціни за вторинку з ремонтом стартують від 1000 доларів за квадрат.
Від забудовників зростання цін не бачу. Ціни ростуть лише в залежності від етапів будівництва, як це і було раніше. Тобто купувати нерухомість, коли є лише виритий котлован, дешевше, ніж коли зведені стіни. Тут ціни за чорнові варіанти коливаються від 550 доларів за квадрат до 1200 на етапі будівництва. А потім власник уже сам робить ремонт на власний смак.
До теми
- Василь Мирявчик: «Я би хотів, щоб люди були добрішими до людей із інвалідністю»
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
- Словаччина – це не лише Фіцо. Як країни співпрацюють на урядовому рівні?
- «Дерево мого життя»: як на Закарпатті створюють безпечний простір для психологічної підтримки
- Пам’яті барабанщика, військовослужбовця 46 бригади ДШВ, ужгородця Антона Рабела
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- "Так ми продовжуємо справу Данила Богуславського": закарпатські волонтери передали захисникам 27 дронів
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- Подорож потягом з України до країн ЄС без тривалих зупинок на кордоні, пересадок та очікувань. Для мешканців Ужгорода це незабаром стане реальністю
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
До цієї новини немає коментарів