Яке майбутнє чекає на Обласний будинок дитини у Сваляві?
У зв’язку з нововведеннями в українському законодавстві, з 2024 року держава планує скасувати субвенцію на підтримку дитячих будинків. Зокрема, до 28 лютого 2023 року Кабмін постановою №78 від 31 січня поточного року пропонує затвердити план заходів із повернення дітей, які перебувають у будинках дитини, до родин або влаштування їх до сімейних форм виховання, – повідомляє Закарпатська обласна рада.
Відтак, сьогодні у Закарпатській обласній раді обговорили, яким чином надалі функціонуватиме комунальний заклад облради Обласний будинок дитини. На сьогодні у закладі виховують і реабілітують 82 дітей. На 141 посаді тут, за фактом на частинах ставки працює 172 працівників. Згідно з Постановою Кабміну, про яку йдеться, з 2024 року Будинок дитини втрачає субвенцію у сумі 17 мільйонів. Решту коштів автори документу пропонують залучати за рахунок засновників закладів та інших не заборонених законом джерел доходів.
У ході зустрічі голова облради Володимир Чубірко доручив директору закладу Володимиру Бейрешу розробити план оптимізації закладу та його фінансування. Ішлося про те, що додаткові кошти можна залучити, законтрактувавши заклад на стаціонарну реабілітацію. Однак, для цього потрібно вкласти кошти у встановлення ліфта та ремонт окремих приміщень. Пропонується також запровадити надання окремих платних послуг. Присутнім на зустрічі представникам Департаментів Охорони здоров’я та Соціального захисту населення Закарпатської ОВА запропоновано написати листа до відповідних міністерств із проханням відтермінувати запровадження згаданих змін щонайменше на рік.
У обговоренні також взяли участь заступник голови Закарпатської ОВА, депутат облради Петро Добромільський, заступник голови Закарпатської облради Василь Дем’янчук, керуюча справами облради Мирослава Ливч, голова постійної комісії облради з питань охорони здоров’я, праці, зайнятості та соціального захисту населення, учасників АТО/ООС Ольга Олексик та начальник служби у справах дітей Закарпатської ОВА Світлана Якімеліна.
-->
До теми
- «Зараз у нас є шанс зберегти країну й вибороти право на вільне життя. Бо якщо програємо, більше шансів не буде…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- «Війна – це важка й страшна робота, але тут кожен проявляє свою сутність, бачить, ким він є насправді…» Історії з фронту від 128-ї бригади
- Відомий закарпатець, народний артист України Іван Попович сьогодні відзначає 75-ліття
- «На бойових позиціях головне – не панікувати. Чим холоднокровніше поводишся, тим більше шансів уціліти…»
- «Після контузії мене хотіли госпіталізувати на тиждень, але я відпросився: «У мене поважна причина – одруження!»
- Галина Кенез: «Всі ми хочемо жити у вільній незалежній Україні. А для того, щоби в ній жити, за неї треба боротися»
- Нацгвардійці на Закарпатті відпрацювали пошук і затримку диверсантів
- «На бойовій позиції під постійними обстрілами ми думали про одне – як виконати завдання і вціліти…»
- "Я не була на могилах рідних жодного разу". Історія бойової медикині 128-ї бригади, у якої Росія вбила всю сім'ю
- «Я пішов у ЗСУ, щоб мої діти не бачили, що таке війна…»
- «Страх є страх. Й зрозуміло – йде війна. Але ж якщо всі боятися будуть, то що?»
- «Якби я не хотів жити в цій країні, не пішов би воювати за неї…». Історії з фронту від захисників зі 128-ї бригади
- «Впродовж однієї години ми знищили зі «Стугни» ворожий танк і БМП-3»: історії з фронту від 128-ї бригади
- «Найближче з ворогом я стикався на витягнуту руку…» Історія Валерія, бійця 128-ї бригади
- "Ми обов’язково переможемо – у нас є дух свободи". Історія су-шефа, який став штурмовиком, а зараз служить у ТЦК на Закарпатті
- «Звичайно, тут важко – і психологічно, і фізично. Але я розумію, що треба виконувати свою роботу…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія "Челентано"
- Молодший сержант Юлій «Історик» захищав Україну у 2014-2015 роках, без вагань став на захист і в лютому 2022-го
- 21-річний воїн 128-ї бригади Роман з Ужгорода: "Коли після війни повернуся в цивільне суспільство, хочу про все забути. Хоча не забуду…"
- Олександр «Юрист»: «У мене хороших друзів більше нема… Фото є, а друзів нема». Історія військового з ТЦК
- «Я воюю за своїх рідних…». Історія Йордани - військової 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів