В Ужгороді провели в останню путь захисника України

Леонід Іванович був щирим патріотом своєї країни, з перших днів повномасштабної війни вступив добровольцем до лав Збройних Сил. Бойовий медик стрілецького взводу стрілецької роти військової частини А7124 Леонід Дербак загинув на полі бою біля села Привілля Соледарської міської громади Бахмутського району Донецької області 9 березня 2023 року, залишаючись до кінця вірним військовій присязі.
Леонід Іванович Дербак народився 24 липня 1973 року в Ужгороді. Після закінчення школи вступив до Міжгірського медичного училища, яке закінчив у 1992 році. Потім працював в Ужгородській міській клінічній лікарні медичним братом. У1992-1993 роках служив в українській армії, після чого продовжив працювати на попередньому місці роботи. Із 1995 року працював у органах внутрішніх справ, вступив на навчання в академію УМВС, яку успішно закінчив у 2001 році. Продовжував працювати старшим слідчим із особливо важливих справ УМВС України в Закарпатській області. У 2015 році вийшов на пенсію в званні підполковника міліції. Був одружений. Із дружиною Лесею прожили у шлюбі 22 роки, виховали двох синів – Едуарда та Івана.
Сьогодні із Героєм прощалися біля будинку, де він проживав в Ужгороді. Чин похорону відбувся на площі Народній, де священники відслужили заупокійну Літургію за загиблим. Віддати шану воїну прийшли рідні, друзі та колеги, з якими працював, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, військові, містяни. Поховали Леоніда Дербака з усіма військовими почестями на Пагорбі Слави.
Вічна пам'ять і шана Герою!
До теми
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Кавування по-закарпатськи у ветеранській кав’ярні Gato: історія Михайла Кузьми “D2”
- Від сцени до лінії фронту: історія актора Мукачівського драматичного театру Євгена Човбана
- «Чи виконав я свою місію – відомстив за батька? Поки ні, буду воювати до закінчення війни…» Історія Владислава, бійця 128-ї бригади
- «Після того, як ми побачили ті звірства, які вчинили росіяни в Бучі, Бородянці, Ізюмі, головне для нас – не стати такими ж, як вони» Історія капелана Андрія
- Закарпаття спільно з Румунією та Угорщиною організує освітні заходи для школярів та вчителів
До цієї новини немає коментарів