"Дали дві доби, щоб забрати всі свої потужності". Як працює релоковане підприємство із Харкова у Мукачеві

42 релоковані підприємства наразі працюють на території Мукачівської територіальної громади. Про це Суспільному розповіла начальниця відділу економіки Мукачівської міськради Маріанна Дерев’яник. 11 таких підприємств займаються промисловим виробництвом. Серед них й релоковане підприємство із Харкова, яке займається переробкою молочної продукції.
Працює на підприємстві дев’ять людей, з них четверо — вимушені переселенці. Долучилася до виробництва й мукачівка Катерина Модьор. Дівчина каже: працює тут дев’ять місяців. "Приходимо, миємо сітки для сушіння. Коли всі помили, то встаємо нарізати сир. Відкриваємо пакування, розрізаємо на чотири частини та починаємо різати. Напів заповнену сітку кладемо на стелаж. Буває, ріжемо класичний сир, наприклад, сьогодні та завтра, а післязавтра — гауда, пармезан та моцарела. Вісімнадцять брусів ми нарізаємо за годину-півтори", — ділиться жінка.
Після того, як потрібну кількість сиру нарізали, розпочинається процес сушіння. Цим займається Микола Гуменяк. Чоловік розповів, що три кілограми нарізаного сиру висушує протягом 20-40 хвилин. Час сушіння залежить від сорту сиру. "Моя робота полягає у висушуванні самого сиру. Починаючи від моменту, коли я його забираю з кімнати нарізки, де наші дівчата гарно його на кубики нарізають. Я його зважую, засипаю в бочки. Бочки відправляємо в камери, задаємо відповідні параметри (до кожного сиру вони різні). Тоді запускаємо сам процес вакуумного висушування. Це коли при низькій температурі, від тридцяти градусів, із сиру виходить майже вся волога, яка у ньому присутня. Таким чином ми отримуємо наші смачні кульки", — додав чоловік.
Директор підприємства Пилип Гришин каже: за місяць переробляють 3,5 тони свіжого сиру. З такої кількості отримують півтори тони сушеного сиру — снеків. "Сировина у нас як українська, так і закордонна. Європейські традиційні сири, такі, наприклад, як пармезан чи гауда, ми їх закуповуємо у Європі. А класичні сири — сулугуні, дитячий сир — це наші, українські, виробники. У нас продукт дуже інноваційний. Ми маємо патент. Ми єдині в Україні, хто може так сушити сир. Цей сир буз жодних домішок. Ми беремо чистий сир, ріжемо його. У свій запатентований спосіб низькотемпературної мікрохвильовакуумної сушки висушуємо його. Такі стають спінені сирні кульки, які можуть зберігатися без додаткових умов 12 місяців у нашому пакуванні, не втрачаючи корисних властивостей сиру", — каже директор.
Підприємство виїхало з Харкова за дві доби, розповідає Пилип Гришин. "Усе, що могли ми забирали та перевозили сюди. У Мукачеві приблизно місяць ми шукали приміщення. У червні ми стартували та зробили першу партію сушеного сиру. З тих пір тільки нарощуємо оберти. Насправді, ця вся ситуація нас дуже мобілізувала. Ми розуміємо, що фронт є не тільки військовий, а й економічний. Усі хто з у нас працюють, розуміють це. І ми вже в грудні 2022 року перевищили свої оберти до повномасштабного вторгнення", — ділиться Пилип.
42 релоковані підприємства наразі працюють на території Мукачівської територіальної громади. Каже начальниця відділу економіки Мукачівської міськради Маріанна Дерев’яник. "З них 14 вже перереєструвалися в місто Мукачево. 14 суб’єктів вже почали платити до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб, тобто з тих, які працюють на їхніх підприємствах. Підприємці, які відкрили вже свою діяльність в Мукачеві вже сплачують єдиний податок до місцевого бюджету. На самому початку передислокації цих підприємств до нас заїхало", — додала Маріанна Дерев’яник.
За словами Маріанни Дерев’яник, серед релокованих підприємств 11 займаються промисловим виробництвом, 4 працюють у сфері інформаційних технологій, 12 займаються торгівлею, решта 15 працюють в інших сферах діяльності.
До теми
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину

До цієї новини немає коментарів