"Дали дві доби, щоб забрати всі свої потужності". Як працює релоковане підприємство із Харкова у Мукачеві

42 релоковані підприємства наразі працюють на території Мукачівської територіальної громади. Про це Суспільному розповіла начальниця відділу економіки Мукачівської міськради Маріанна Дерев’яник. 11 таких підприємств займаються промисловим виробництвом. Серед них й релоковане підприємство із Харкова, яке займається переробкою молочної продукції.
Працює на підприємстві дев’ять людей, з них четверо — вимушені переселенці. Долучилася до виробництва й мукачівка Катерина Модьор. Дівчина каже: працює тут дев’ять місяців. "Приходимо, миємо сітки для сушіння. Коли всі помили, то встаємо нарізати сир. Відкриваємо пакування, розрізаємо на чотири частини та починаємо різати. Напів заповнену сітку кладемо на стелаж. Буває, ріжемо класичний сир, наприклад, сьогодні та завтра, а післязавтра — гауда, пармезан та моцарела. Вісімнадцять брусів ми нарізаємо за годину-півтори", — ділиться жінка.
Після того, як потрібну кількість сиру нарізали, розпочинається процес сушіння. Цим займається Микола Гуменяк. Чоловік розповів, що три кілограми нарізаного сиру висушує протягом 20-40 хвилин. Час сушіння залежить від сорту сиру. "Моя робота полягає у висушуванні самого сиру. Починаючи від моменту, коли я його забираю з кімнати нарізки, де наші дівчата гарно його на кубики нарізають. Я його зважую, засипаю в бочки. Бочки відправляємо в камери, задаємо відповідні параметри (до кожного сиру вони різні). Тоді запускаємо сам процес вакуумного висушування. Це коли при низькій температурі, від тридцяти градусів, із сиру виходить майже вся волога, яка у ньому присутня. Таким чином ми отримуємо наші смачні кульки", — додав чоловік.
Директор підприємства Пилип Гришин каже: за місяць переробляють 3,5 тони свіжого сиру. З такої кількості отримують півтори тони сушеного сиру — снеків. "Сировина у нас як українська, так і закордонна. Європейські традиційні сири, такі, наприклад, як пармезан чи гауда, ми їх закуповуємо у Європі. А класичні сири — сулугуні, дитячий сир — це наші, українські, виробники. У нас продукт дуже інноваційний. Ми маємо патент. Ми єдині в Україні, хто може так сушити сир. Цей сир буз жодних домішок. Ми беремо чистий сир, ріжемо його. У свій запатентований спосіб низькотемпературної мікрохвильовакуумної сушки висушуємо його. Такі стають спінені сирні кульки, які можуть зберігатися без додаткових умов 12 місяців у нашому пакуванні, не втрачаючи корисних властивостей сиру", — каже директор.
Підприємство виїхало з Харкова за дві доби, розповідає Пилип Гришин. "Усе, що могли ми забирали та перевозили сюди. У Мукачеві приблизно місяць ми шукали приміщення. У червні ми стартували та зробили першу партію сушеного сиру. З тих пір тільки нарощуємо оберти. Насправді, ця вся ситуація нас дуже мобілізувала. Ми розуміємо, що фронт є не тільки військовий, а й економічний. Усі хто з у нас працюють, розуміють це. І ми вже в грудні 2022 року перевищили свої оберти до повномасштабного вторгнення", — ділиться Пилип.
42 релоковані підприємства наразі працюють на території Мукачівської територіальної громади. Каже начальниця відділу економіки Мукачівської міськради Маріанна Дерев’яник. "З них 14 вже перереєструвалися в місто Мукачево. 14 суб’єктів вже почали платити до місцевого бюджету податок з доходів фізичних осіб, тобто з тих, які працюють на їхніх підприємствах. Підприємці, які відкрили вже свою діяльність в Мукачеві вже сплачують єдиний податок до місцевого бюджету. На самому початку передислокації цих підприємств до нас заїхало", — додала Маріанна Дерев’яник.
За словами Маріанни Дерев’яник, серед релокованих підприємств 11 займаються промисловим виробництвом, 4 працюють у сфері інформаційних технологій, 12 займаються торгівлею, решта 15 працюють в інших сферах діяльності.
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів