У Берегівському районі виявлено присутність ведмедя

Берегівська районна військова адміністрація рекомендує утриматися від відвідин лісових масивів та поставитися з розумінням до того, що природні ресурси належать не лише людині, а й диким звірам.
Також, варто знати як поводитись у разі «небажаного побачення»:
- беріть із собою в ліс дзвіночок, або створюйте помірний шум, щоб заздалегідь повідомити ведмедя про свою присутність;
- під час збирання грибів чи ягід слід систематично перегукуватись з колегами, голосно розмовляти, постукувати палицею, або ж порожньою пластиковою пляшкою;
- у жодному разі не варто брати з собою зброю – це може призвести до небажаних наслідків і буде розцінюватись, як браконьєрство.
При зустрічі людини з ведмедем у природніх умовах:
- не варто бігти чи ховатись на дереві, адже ведмеді пересуваються набагато швидше за людину і чудово лазять по деревах – спокійно і тихо відходьте у протилежному напрямку;
- не лягайте на землю і не прикидайтеся мертвим – це вкрай ризиковано;
- повернувшись обличчям до тварини швидко, але спокійно змінюйте напрямок руху та відходьте у протилежний бік;
- якщо вас переслідує тварина, рекомендується залишати свої речі (головний убір, верхній одяг, рюкзак, кошик з грибами) – це відверне увагу хижака.
Також існує ряд ефективних та гуманних заходів, за допомогою яких люди можуть охороняти свої угіддя, вулики чи свійських тварин. Поряд з господарством, що межує з лісом, слід встановити кілки висотою в зріст людини та навішати на них старе ганчір’я, яке періодично змочувати в солярці – неприємний запах відлякає хижака. Уникатиме ведмідь і відвідин територій, що охороняються собаками.
Берегівська районна державна адміністрація
До теми
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
- Пекар, який став мінометником. Історія бійця 156-ї окремої механізованої бригади з позивним «Мадяр»
- Заради доньки: історія прикордонника Олександра Товта
- «Я захищаю свою сім’ю, щоб жодна падла не прийшла й не сказала, що мій будинок уже його…» Історія бійця 128-ї бригади Михайла
- Закарпатська міфологія на картах таро: як художниця з Ужгорода популяризує український фольклор за кордоном
- Гідні умови праці й зарплата, як у сусідів із ЄС: підготувати й утримати фахівців
- «Хочу знову підіймати український прапор на змаганнях — як в Україні, так і за її межами». Боєць стрілецького батальйону поліціії на псевдо Слон
- "Синевирське диво" під час війни. Як правильно зробити бізнес на вівцях, а репутацію - на ефективному керівництві
- Як ветеранам повернутися до цивільного життя й роботи: досвід Семена Махліна
- Декомпресія в горах: як закарпатські гвардійці відновлюють сили після фронту
- Олександра Козоріз: "Слово, до якого підходиш навшпиньки, віддячить рясно"
- «В дитинстві я лазив на стрімкі скелі за едельвейсами, а тепер ношу едельвейс на шевроні нашої бригади…» Історія Степана, бійця 128-ї бригади
- Археологи завершили розкопки у Мукачівському замку "Паланок". Знайшли унікальні артефакти (ФОТО, ВІДЕО)
- Меблі лікаря Новака, старовинні медичні інструменти та шеврони: експонати Музею історії Закарпатської обллікарні
- Історія однієї картини: «Верховинське село» Антона Кашшая
- IT-кластер Закарпаття: три роки розвитку, стійкості та інновацій
- «У мене дома молодший брат, йому 6 років. Я воюю за нього…» Історія Артема, бійця 128-ї бригади
- "Провина євреїв була лише в тому, що вони євреї": історія порятунку єврейського хлопчика на Закарпатті під час Голокосту
- «Собака для ветерана»: історія Дмитра та його улюбленця Блека
- Удочерили трьох сестричок і завели козу. Родина з Київщини кардинально змінила життя на Закарпатті, і не тільки своє
До цієї новини немає коментарів