На Закарпатті планують встановити першу безплотинну ГЕС

Свою розробку автори планують втілити на Закарпатті. Для пілотного проєкту розглядається кілька локацій: на річці Латориця - від села Латірка до Мукачева в районі сіл Ганьковиця, Підполоззя, поблизу відомого мотелю-ресторану Chalet, а також вздовж русла річки Уж - від Ужка до Ужгорода на ділянках з необхідними перепадами і об’ємами води.
За словами голови ГО Івана Котурбача, безплотинна ГЕС вирішує 2 питання: відведення води при підтопленні ділянок під час паводків та власне вироблення електроенергії.
Свій проєкт члени громадської організації сьогодні презентували голові Закарпатської обласної ради Володимиру Чубірку. У разі його погодження, а також якщо знайдеться інвестор, перш ніж розпочати будівництво, відбудеться ряд необхідних процедур: оцінка впливу на довкілля, розробка кошторису та громадські слухання.
Пілотний проєкт має невелику потужність – до 50кВт/год. Його задача - продемонструвати роботу і безпечність для природи, далі можна приступити до більших потужностей.
Автори розробки переконують, що безплотинна ГЕС у 20 разів дешевша за дериваційну та у сотні разів - за плотинну. При цьому вона у 20 разів перевищує час будівництва.
В Інституті екології Карпат НАН України (м.Львів) вчені, зокрема член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук Микола Козловський, вже оцінили проєкт та вважають його безпечним. Національний університет водного господарства та природокористування (м.Рівне) дав заключення про екологічність та доцільність використання авторської розробки мукачівців на території Карпатського регіону.
Наразі найбільша на Закарпатті ГЕС – Теребле-Ріцька, збудована в Хустському районі у 1949-1955 роках. Всього гідроелектростанцій в області нараховується до тридцяти. Цього вкрай мало, переконують розробники безплотинної ГЕС. За словами І. Котурбача, Закарпаття завдяки річкам виробляє 1% можливого об’єму електроенергії, тож безпечні ГЕС на стрімких гірських річках можуть допомогти Україні подолати енергетичну кризу, яка виникла внаслідок російської агресії.
До теми
- Снайпер "Ярий". Молодший сержант Іван Яров переніс понад 30 операцій, але й далі влучно стріляє
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна

До цієї новини немає коментарів