На Закарпатті планують встановити першу безплотинну ГЕС

Свою розробку автори планують втілити на Закарпатті. Для пілотного проєкту розглядається кілька локацій: на річці Латориця - від села Латірка до Мукачева в районі сіл Ганьковиця, Підполоззя, поблизу відомого мотелю-ресторану Chalet, а також вздовж русла річки Уж - від Ужка до Ужгорода на ділянках з необхідними перепадами і об’ємами води.
За словами голови ГО Івана Котурбача, безплотинна ГЕС вирішує 2 питання: відведення води при підтопленні ділянок під час паводків та власне вироблення електроенергії.
Свій проєкт члени громадської організації сьогодні презентували голові Закарпатської обласної ради Володимиру Чубірку. У разі його погодження, а також якщо знайдеться інвестор, перш ніж розпочати будівництво, відбудеться ряд необхідних процедур: оцінка впливу на довкілля, розробка кошторису та громадські слухання.
Пілотний проєкт має невелику потужність – до 50кВт/год. Його задача - продемонструвати роботу і безпечність для природи, далі можна приступити до більших потужностей.
Автори розробки переконують, що безплотинна ГЕС у 20 разів дешевша за дериваційну та у сотні разів - за плотинну. При цьому вона у 20 разів перевищує час будівництва.
В Інституті екології Карпат НАН України (м.Львів) вчені, зокрема член-кореспондент НАН України, доктор біологічних наук Микола Козловський, вже оцінили проєкт та вважають його безпечним. Національний університет водного господарства та природокористування (м.Рівне) дав заключення про екологічність та доцільність використання авторської розробки мукачівців на території Карпатського регіону.
Наразі найбільша на Закарпатті ГЕС – Теребле-Ріцька, збудована в Хустському районі у 1949-1955 роках. Всього гідроелектростанцій в області нараховується до тридцяти. Цього вкрай мало, переконують розробники безплотинної ГЕС. За словами І. Котурбача, Закарпаття завдяки річкам виробляє 1% можливого об’єму електроенергії, тож безпечні ГЕС на стрімких гірських річках можуть допомогти Україні подолати енергетичну кризу, яка виникла внаслідок російської агресії.
До теми
- Закарпаття в експедиціях, архівах і на плівці: історія американського історика Джона Свонсона
- «Мені 24 роки, і в мене троє дітей, молодшому сину всього 2 місяці. Але я не думаю звільнятися…» Історія бійця 128-ї бригади Андрія
- Від Сколе до Мукачева: унікальна веломандрівка 1912 року очима Рудольфа Вацека
- Як Вуйко, Грузин та Директор почали ветеранський бізнес і вижили
- "Парцели" Йосипа Архія: видано неопубліковані твори письменника
- "Суспільство досі далеке від війни": історія Василя Іванського, ветерана з Ужгорода, який втратив ногу, але не силу духу
- «Ми всі тут для того, щоб наші діти не воювали…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- Штурмовик із Руських Комарівців. Сержант Тарас Гурніш посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Частинка Луганщини у Сваляві. Підтримати своїх і знайти можливості для інших
- Герої без зброї: психологиня ДСНС Закарпаття Каріна Фаньо про світло у темряві, важливість професії і силу бути поруч
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
До цієї новини немає коментарів