Ужгород сьогодні провів в останню путь двох загиблих Героїв

Володимир Йосипович Сатмарі народився 17 травня 1981 року в Ужгороді. Тут минули його дитинство, юність. У рідному місті працював і створив сім’ю. Володимир мав багато благородних рис: дисциплінованість, прямолінійність, щирість, вірність, любов до життя. Завжди завойовував симпатії людей. Був люблячим сином, чоловіком, братом, другом, побратимом, колегою. У захисника залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
В’ячеслав Міланович Гроскопф народився 22 лютого 1973 року в Ужгороді. Навчався у школі №7, вищу освіту здобув на фізичному факультеті Ужгородського національного університету. Після закінчення його призвали на строкову службу в ЗСУ. Відслуживши, присвятив життя педагогічній діяльності – 27 років пропрацював майстром виробничого навчання у професійно-технічному навчальному закладі, де ділився своїми знаннями та вміннями з учнями.
В’ячеслав був надійною опорою рідним, чуйним сином, люблячим чоловіком, вимогливим і водночас ніжним та турботливим батьком. У захисника залишилися мати, дружина, двоє дітей.
Чин похорону відбувся на набережній Незалежності біля пам'ятника жертвам Голодомору. Попрощатися з Героями прийшли рідні та близькі, друзі, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, ужгородці, військові-побратими.
Поховали Героїв на Пагорбі Слави поряд з іншими захисниками, які повернулися додому на щиті.
Вічна та світла пам’ять…
Ужгородська міська рада
До теми
- «Полон — це дрібниці, найстрашніше — бачити, як гине Маріуполь»: історія захисника Азовсталі Геннадія Збандута
- «У Норвегії під вартою краще, ніж у Росії на волі»: історія бійця Столяра з 128-ї бригади
- «Я міг би стати офіцером, але краще залишуся солдатом. Люблю бойові виїзди, адреналін, двіж…» Історія бійця 128-ї бригади Тимура
- Сьогодні на Закарпатті стартує Український тиждень імунізації
- Михайло Маркович: «За старими фотографіями — велика історія і зниклий світ, який треба відкривати»
- «Ми зупинили ворожих штурмовиків із автоматів, а далі їх розібрали на друзки наші безпілотники й арта…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- «У своєму підрозділі ми живемо сім’єю – тут братерство, а не статутщина…» Історія бійця 128-ї бригади Богдана
- Урок мужності від закарпатських гвардійців: дрони, медицина і натхнення
- Від фізика до снайпера. Як шкільний вчитель став невидимим воїном Нацгвардії
- «Велика Паладь-Нодьгодош»: перше відкриття прикордонного КПП за 20 років. Як працюватиме і розвиватиметься новий пункт пропуску на Закарпатті?
- «Мені є за кого воювати – шестеро дітей. Наймолодша донька народилася минулого місяця…» Історія бійця 128-ї бригади Володимира
- «Я українець і готовий життя покласти за своїх дітей…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
- Плямисті олені, 57 гектарів і пантокрин: ферма, якої нема більше ніде в Україні
- Петанк як реабілітація: в Ужгороді пройшов тренінг для фізіотерапевтів
- Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону
- Може летіти на відстань до 7 км: волонтери "Руху підтримки закарпатських військових" виготовили дрон "Горгона"
- «В пікіруючому польоті скидаю вибухівку прямо у ворожий бліндаж…» Історія бійця 128-ї бригади Романа
- «За три виїзди в мене було п’ять підривів на протипіхотних мінах…» Історія бійця 128-ї бригади Олега
- "Моє завдання як оператора БПЛА — збереження особового складу та захист держави" — нацгвардієць Мар’ян Витязь
- «Діти – моя найбільша мотивація, я тут, щоб росіяни не дійшли до мого дому…» Історія бійця 128-ї бригади Василя
До цієї новини немає коментарів