Ужгород сьогодні провів в останню путь двох загиблих Героїв

Володимир Йосипович Сатмарі народився 17 травня 1981 року в Ужгороді. Тут минули його дитинство, юність. У рідному місті працював і створив сім’ю. Володимир мав багато благородних рис: дисциплінованість, прямолінійність, щирість, вірність, любов до життя. Завжди завойовував симпатії людей. Був люблячим сином, чоловіком, братом, другом, побратимом, колегою. У захисника залишилися батьки, дружина та двоє дітей.
В’ячеслав Міланович Гроскопф народився 22 лютого 1973 року в Ужгороді. Навчався у школі №7, вищу освіту здобув на фізичному факультеті Ужгородського національного університету. Після закінчення його призвали на строкову службу в ЗСУ. Відслуживши, присвятив життя педагогічній діяльності – 27 років пропрацював майстром виробничого навчання у професійно-технічному навчальному закладі, де ділився своїми знаннями та вміннями з учнями.
В’ячеслав був надійною опорою рідним, чуйним сином, люблячим чоловіком, вимогливим і водночас ніжним та турботливим батьком. У захисника залишилися мати, дружина, двоє дітей.
Чин похорону відбувся на набережній Незалежності біля пам'ятника жертвам Голодомору. Попрощатися з Героями прийшли рідні та близькі, друзі, міський голова Богдан Андріїв, заступник начальника Ужгородської РВА Радіон Кіштулинець, ужгородці, військові-побратими.
Поховали Героїв на Пагорбі Слави поряд з іншими захисниками, які повернулися додому на щиті.
Вічна та світла пам’ять…
Ужгородська міська рада
До теми
- Чому військові люблять котиків? Олександр Шершун “Мер”
- «Із нашої родини воює шестеро чоловіків…» Історія бійця 128 бригади Руслана
- “Старіння” майстрів та унікальні техніки: як на Закарпатті рятують від забуття традиційні дерев’яні ремесла
- Звільнився з армії – і через місяць повернувся знов: історія військового зі 101 бригади ТрО Закарпаття
- "Я не вважаю це героїчним вчинком": ужгородка Крістіна Петрулич розповіла про нагороду "Герой-рятувальник року"
- Прикордонник «РЕМ». Василь Сідун із Дубрівки посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеню
- Ветеран із Ужгорода Віктор Суліма: від фронту до крафтового виробництва
- "Я зрозумів, що таке бойові виїзди після того, як нас обстріляв російський танк". Історія бійця 128 бригади Андрія
- «Кожна вагітність для нас — диво»: Ганна Палагусинець про програму лікування непліддя
- “Чудова десятка” закарпатської літератури, або що варто прочитати про наш край?
- Закарпатська академія мистецтв – осередок, де формують агентів культурних змін
- "Коли ти отримав зір повторно, ти дивишся на цей замилений світ інакше": інтерв'ю з ветераном війни Михайлом Філоненком
- Був художником – став військовим. Олег з Ужгорода навіть у війську продовжує творити
- «Та котра би жона пішла в полонину?» Про що говорять біля домашньої ватри вівчарі Хустщини, які зійшли після літування
- «Моїм рідним було б ганьба, якби я став ухилянтом…» Історія бійця 128 бригади Віталія
- Правова підтримка ветеранів: які питання найбільше турбують захисників після війни
- Змінити символи війни на обереги: ужгородський скульптор створює прикраси з гільз
- Вийшло третє доповнене видання "Ужгород відомий та невідомий"
- 94 дні, чотири пари взуття і майже 400 тисяч гривень: історія благодійного походу Артема Єрохіна
- "Усе накопичується – втома, загиблі товариші... Але про СЗЧ навіть не думаю". Історія бійця, який відвойовував Херсонщину

До цієї новини немає коментарів