«Може бути все, що завгодно, тому готуємось до всього». Як гвардійці проходять бойове злагодження

За наказом підрозділ зайняв оборону за визначеними координатами, розгорнув контрольно-спостережний пост та почав обладнання позицій. Одразу по прибуттю на місце піхотинці починають окопуватися. Переоцінити важливість цієї роботи неможливо.
«Це життєво важливо. Причому чим глибше риєш, тим краще – більше шансів вижити. Це лише начальний етап. Згодом всі ці одиночні окопи ми з’єднаємо траншеями, і побудуємо опорний пункт», – каже командир взводу з позивним «Кемл».
З лопатами працює весь підрозділ. Командир відділення з позивним «Міхалич» вже виставив спостережні пости та визначив позиції для кожного стрільця. Для старшого сержанта ця задача знайома, і він з нею успішно справляється.
«Дають вводні зранку, дають зранку координати, де ми маємо зайняти позиції, плюс-мінус орієнтовний напрямок противника і кількість. Відомості про противника. А далі визначаю позиції вже напряму я на рубежі оборони. Може бути авіа удар, може бути мінометний обстріл, може бути наступ піхоти противника. Може бути будь-що. Тому готуємось до всього», – розповідає командир відділення.
Очікування справдились. Інструктори налаштовують страйкбольний міномет і починають обстріл. Внаслідок обстрілу на одній з позицій за легендою тренувань поранило бійця, і після наклання турнікету, його евакуюють в більш безпечне місце для надання медичної допомоги.
Допомагає піхоті екіпаж безпілотних літальних комплексів. Завдяки сучасним дронам, гвардійці можуть бачити противника і вдень, і вночі, каже оператор БпЛА з позивним «Білий».
«Старі моделі давали не ту картинку, яку ми маємо зараз. Тобто ти більш чітко бачиш людину, яка знаходиться знизу. Дрон має тепловізор, тобто можна літати і вночі, і, якщо на бойових, то ти можеш помітити противника, і зробити корисну справу», – розповідає гвардієць.
Згодом починається штурм. У ролі противника віськовослужбовці іншого підрозділу Національної гвардії України. Задача закарпатських гвардійців відбити напад переважаючих сил противника. Спочатку атакуючим вдалося просунутись, але після перегрупування, закарпатці відбивають штурм. Згодом наш підрозділ проводить маневр і переходить на більш вигідні рубежі. І знову все спочатку визначення позицій, напрямків вогню і облаштування окопів.
Тут закарпатців знову атакує умовний противник. Після відбиття нападу і знищення ворожої диверсійно-розвідувальної групи гвардійці отримують перевагу. Попереду нічний марш. В повному екіпіруванні бійці проходять декілька кілометрів по лісу, не зважаючи на втому, долають різні перешкоди і виходять до позицій умовного противника. Після зачистки окопів займають оборону і розпочинають бойові стрільби.
«Ми провели бойову стрільбу відділеннями. Працювали всі: від стрільця до гранатометника. За командою командира взводу, командирів відділень було вдало знищено весь особовий склад противника», – розповідає помічник керівника бойового злагодження з позивним «Мажор».
Під час цього злагодження підрозділ відпрацював усі елементи: розгортання, облаштування позицій, встановлення інженерних загороджень, використання розвідки за допомогою безпілотника, відбиття нападу противника, проведення маневру, марш і управління діями підрозділу з командного пункту.
До теми
- «Коли почалася повномасштабка, мені було 55. Але я пояснив своїм рідним, що на порозі рідної хати не зможу їх захистити, і пішов у ЗСУ…» Історія бійця 128-ї бригади Миколи
- Таємниця Клари Буткаї: камінь в Ужгородському замку зберігає зворушливу історію XVII століття
- Рятувальник Олександр Брайловський про те, як не зламатися там, де світ валиться під ногами
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Із вівторка почав курсувати щотижневий безкоштовний евакуаційний рейс потяга № 45 за маршрутом "Суми – Ужгород"
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- Звільнений з полону Максим Буткевич: “Я бачив, що таке «рускій мір» зсередини… Це справжній Мордор у плані цінностей і свободи”
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
До цієї новини немає коментарів