Ліф на варті кордону: чотирилапий герой Чопського загону

Денис та Ліф працюють у парі уже понад рік і за цей період мають чимало затримань – і не злічити. Прикордонник розповідає, що лише з початку цього року їх більше десятка. Ліф безпомилково знаходить слід людини у лісі чи у полі і за ним швидко розшуковує правопорушника. Далі – справа техніки: наздогнати, зупинити і дочекатися подальшої команди кінолога.
Красеня Ліфа виростили та виховали у Кінологічному навчальному центрі ДПСУ. Уже підготовленого на розшук людини собаку відправили для подальшої служби у Чопський прикордонний загін. Денис розповідає, що коли йому запропонували Ліфа, він жодної секунди не вагався. У спокійному і серйозному погляді вівчарки читалися розум і кмітливість. Прикордонник одразу зрозумів - спрацюються.
Ліф легко пішов на контакт і відтоді Денис уже не уявляє своєї служби без чотирилапого. «Це більше, ніж служба, - зізнається кінолог, - це стиль життя, поєднаний з охороною кордону та відповідальністю за друга, який щоденно доводить свою любов і відданість. Завжди любив собак, завжди подобалися німецькі вівчарки, а Ліф – це уособлення того, яким у моєму розумінні має бути службовий собака».
Прикордонник певен, що у них із Ліфом попереду ще багато здобутків. Щоб підтримувати гарну фізичну форму улюбленця та належні робочі якості, він щоденно тренує собаку. Ліф радо і з готовністю виконує вказівки кінолога, бо знає, що за гарну роботу на нього чекає винагорода – улюблений м'ячик. Як усі собаки, він також полюбляє часом побешкетувати, однак команда Дениса для нього - закон. Так і має бути, адже від цього залежать надійність виконання службових обов'язків та безпека обох.
Долучайся до кінологічної команди Чопського прикордонного загону. Військова служба за контрактом –це престижно! Розпочни військову кар'єру уже сьогодні!
Наші контакти: м.Чоп, вул.Головна,55а. Телефон: 0970236377.
До теми
- “Мрію, що колись повернуся додому – в український Маріуполь”: перша повернута з окупації дівчинка Кіра Обединська в Ужгороді
- «Ворожий дрон вдарив у задню частину САУ, але вибухівка відлетіла вбік і не здетонувала – ось, що значить бойова удача!..» Історія бійця 128 бригади «Маестро»
- Військова Наталія Зотова: "Коли ТЦК перевищує повноваження це треба розслідувати. Але, якщо жінки перекинули машину ТЦК, на це треба теж реагувати відповідно"
- Замки Закарпаття – в новій експозиції обласного краєзнавчого музею
- "Мені на позиції не потрібен такий, що не боїться. І боягуз не потрібен". Щоденник піхотинця, родичі якого служать в армії РФ
- Христина Керита: «Життя у мене видалося складним, але я не нарікаю»
- «Після того, як ми «прокосили» ворожу посадку «Шилкою», наші штурмовики зайшли туди майже без опору…» Історія бійця 128-ї бригади
- Наталя Зотова, репортерка, волонтерка, чиновниця, військова: "Два місяці на стабілізаційному пункті - найпотужніше, що сталося зі мною в житті"
- АТО, “Азов”, 11,5 місяців полону і повернення на службу. Історія бойової медикині, ужгородки Галини Зайцевої
- Реставрував найстаріший орган України: як закарпатець Шандор Шрайнер понад 15 років обслуговує музичні інструменти
- «Смак Ужгорода»: кулінарні картки з рецептами страв, які зможе приготувати кожен
- У Ставного є план. І не один. Як жити під час війни у селі і бачити перспективи
- «Я цілу ніч пробув у окопі з двома росіянами, котрі взяли мене в полон. Але вранці вийшов звідти до своїх, а вони залишилися назавжди…» Історія бійця 128-ї бригади
- "Дивлюсь на них і розумію, що все зробив правильно". Історія закарпатця, який став опікуном для трьох дітей
- «Я виріс тут, знаю всі місця з дитинства, тут живуть мої рідні – це моя земля. Тому мені є за що воювати…» Історія бійця 128-ї бригади Дмитра
- Втрачений Ужгород: про що писали газети сто років тому, у травні 1925-го
- Фільм закарпатця Дмитра Грешка “Дівіа” змагатиметься за Кришталевий глобус
- Розвідник "Азіат". Загиблий Герой із Ужгорода, головний сержант Віктор Кущик нагороджений трьома орденами "За мужність"
- «Я й від ФПВ тікав на швидкості 120 кілометрів, й під скиди потрапляв, і на протитанковій міні підривався… Але далі їжджу й ніколи не панікую!» Історія бійця 128-ї бригади Анатолія
- «На позиції мені не потрібен боєць, котрий нічого не боїться, бо він перший загине. І боягуз не потрібен…» Історія бійця 128 бригади Анатолія
До цієї новини немає коментарів