Закарпатцям доступно про необхідність змін та актуальність реформи охорони здоров’я

Так, начальник управління комунікацій Національної служби здоров’я України Тeтяна Бойко у своїй презентації графічно представила чітку залежність щодо стаціонарних закладів: як тільки пацієнтів було менше – зростала кількість днів, які вони перебували у стаціонарі. В операційних відділеннях окремих лікарень недужі, яких лікували без оперативного втручання, складали до 75-80% від загальної кількості пацієнтів.

При нормальних пологах мами перебували у закладах, де багато пацієнток, у середньому 5 днів, а де мало – аж до 12, витрати на одну породіллю в середньому складали близько 7,5 тисяч гривень, а в закладах із невеликою кількістю пологів – удвічі більше.

Скажімо, з загальної кількості госпіталізованих 23% складали пацієнти з захворюваннями органів системи кровообігу, а серед причин смертності ці недуги становили 54%.

В українській системі охорони здоров’я лише близько 25% проблем пацієнтів вирішувалося на первинному рівні, близько 60% – на рівні вузьких спеціалістів, 10% завдяки спеціалізованій та ще 5% – високоспеціалізованій медичній допомозі. Тоді як західна модель, яка зараз і запроваджується в Україні, передбачає, що 75% має вирішуватися на первинному рівні, у педіатра, терапевта, 15% – завдяки спеціалізованій допомозі, і лише 7% та 3% – із використанням дуже високотехнологічного і вартісного лікування.   

Показовими є також дані щодо використання коштів. Так, за показниками 2017 року на районному рівні в середньому в лікарнях 71% коштів ішло на зарплати, на комунальні послуги – 12%, ліки – 5%, харчування – 4%. Тоді як у стаціонарах міст розподіл свідчить уже про дещо більшу ефективність на користь пацієнтів – 59% на зарплати, 8% – на комунальні послуги і 11% – на медикаменти.

Одна з ланок у змінах системи надання медичної допомоги – створення Національної служби здоров’я України. Серед завдань, які вона повинна вирішувати:

–        за що платяться бюджетні кошти, яких обмаль? кому? як саме?

–        якою є потреба в послугах?

–        чи є послуги результативними для пацієнтів?

–        чи є медичні послуги економічно ефективними?

–        які є бар’єри доступу до послуг і як на це вплинути?

Змінено і підхід до фінансування: із утримання закладів – до стратегічних закупівель. Якщо до реформи медичні заклади фінансувалися за кошти «скільки є», надавачів послуг не обирали, а фінансували всі некомерційні заклади, то із нововведеннями буде вибір надавачів послуг у залежності від потреб людей, якості цих послуг; оплата проводитиметься за пролікованого пацієнта; буде можливість додаткової винагороди за якість послуги.

До речі, будуть створені міжрегіональні територіальні підрозділи НСЗУ. Закарпаття, як і ще 7 областей, належатиме до Західного з центром у Львові – до одного з п’яти таких по Україні.

uzhgorod.net.ua 

 

30 березня 2019р.