В ужгородському скансені завершили реставрацію "Лемківської садиби" (ФОТО)

Сама хата побудована 1902 р. із букових колод, про що свідчить надпис на сволоці.

До комплексу забудови входять: житлова частина (хижа, сіни, комора) і господарські приміщення (стодола, хлів, хлівець), що знаходяться в одному ряду під спільним дахом. Відтворений інтер?єр типовий для лемківського житла початку  ХХ ст. Отоплювалась хата великою глинобитною піччю, дим з якої виходив у сіни, а звідти на горище.   

Впродовж усіх років існування музей плідно працював на ниві збереження культурної спадщини лемків. Культурно-освітня робота музею базується на співпраці з істориками й етнографами з України і країн, де компактно проживають лемки: Польщі, Словаччини, Чехії. У цьому напрямі впродовж багатьох років плідно працювали завідуючі музею Жанна Сухоліт, багатолітній вчитель початкових класів, а також Любов Пекар. Яскравим прикладом популяризації духовної культури лемків є фольклорно-етнографічний ансамбль «Лемківчанка». Його учасниці збираються на вечорниці, відтворюють весільні обряди. У музеї проводяться оглядові та тематичні екскурсії.

Як і в будь-якому іншому музеї під відкритим небом, тут одним із найважливіших завдань є збереження музейних об’єктів у належному фізичному стані. На жаль, в силу різних обставин в останні роки в музеї не проводились масштабні ремонтно-будівельні роботи, експонати вже багато років не проходили через профілактичні реставраційні та хіміко-консерваційні заходи. У музеї була проблема із перекриттям даху, полагодження долівок, стін, водовідведення, наявністю електропостачання.

05 грудня 2018 р. згідно з Договором оренди Етнографічний музей «Лемківська садиба» був переданий в оренду строком на три роки КЗ «Закарпатський музей народної архітектури та побуту» ЗОР. 

Музеєм була створена спеціальна комісія, яка провела інвентаризацію предметів, що зберігаються в музеї з метою їх обліку. З весни 2019 р. музейні реставратори почали масштабні роботи по реставрації, консервації, хімічній чистці як цілого об’єкту (зруб, стеля, дах), так і окремих експонатів різних груп зберігання. Спільними зусиллями музейних реставраторів Ксенії Лошак, Квітослави Денищич, Віктора Андріанова, Валентини Магади, а також інших співробітників музею всіх експонати пройшли необхідні етапи покращення фізичного стану.

Головним завданням адміністрації музею на цей рік постало заміна покрівельного матеріалу на даху хати. Необхідну кількість соломи вдалось заготовити жителями села Смереково Великоберезнянського району. Ними ж, зокрема Іваном Куртаничем та Миколою Соханичем було проведено частину покрівельних робіт. У зв’язку із тим, що згадані майстри змушені були переходити до роботи в Ужгороді (в експозиції скансену), то довелось шукати інших майстрів, які знайшлись безпосередньо у селі Зарічево. Федір Щербанич разом із двома своїми односільчанами провели більшість покрівельних робіт. А це демонтаж старої соломи, часткова заміна пошкоджених лат, укладання нової соломи традиційним народним методом. 

Всі роботи були проведені за кошти Закарпатського музею народної архітектури та побуту. Спільними зусиллями великої команди фахівців унікальна пам’ятка народної архітектури та побуту лемків краю була збережена від руйнування й набула нового життя. Роботи по покращенню її фізичного стану продовжуватимуться і в наступному році. Це зокрема, ремонт підвалин, вимощення галереї, долівки у всіх приміщеннях, обмазка глиною і побілка як внутрішніх, так і зовнішніх стін, повідомили Закарпаття онлайн у Закарпатському музеї народної архітектури та побуту.

Читайте наші найцікавіші новини також у Інстаграмі та Телеграмі